«ЗА ДВЕРИМА ДУШІ» ТАРАСА СОРОЧАКА

Музика душі, музика слів. Так найвлучніше можна охарактеризувати поезії стриянина Тараса Сорочака. Втім, своєрідним завершенням багатьох з них є його власні картини. Своєрідна ілюстрація думок, стану душі, почуттів, які елегантно поєднуються в такому незвичному поетично-живописному симбіозі. У його доробку немало різнотемних поезій. Та переважають саме такі – ліричні, почуттєві, що змушують бриніти струни серця і душі кожного без винятку.

Якось одну із поезій (це був вірш про Стрий) опублікував на своїй сторінці у соцмережах (звісно ж, проілюструвавши її зображенням власної картини), одразу отримав сотні «лайків» та захоплених коментарів. Ось так вперше поезії Т. Сорочака, що називається , вийшли на загал. А далі членкині ГО «Стрийські просвітяни» Ольга Шевцова та Надія Черепанин, ознайомившись з його поезіями, настійливо наголошували на обов’язковому їх донесенню до людей.

-Мені завжди таланило на хороших жінок, – мовив Тарас Сорочак. – Моя бабуся, вчителька початкових класів (хоча і не працювала за фахом), з дитинства привила любов до книги. З неабиякою цікавістю слухав завжди розповіді прабабусі (світла їй пам’ять) та вірші, які вивчила ще в молодості. Зрештою, навчаючись у Дроговизькій школі на Миколаївщині, були в мене хороші вчительки української мови та літератури, історії. Вже тоді писав коломийки. Та був надто самокритичним до себе, бо навіть був період, коли відмовився від поетичних написань. Під час навчання у Дніпропетровському національному університеті залізничного транспорту мене оточували дівчата, так як був єдиним хлопцем на курсі. Спеціальність – бухгалтерський облік та аудит. Самі розумієте. Але саме тут, під час навчання у виші, відшліфувалася по-справжньому моя мова, більш слідкував за її правильністю, граматикою. Пізніше навіть викладав той самий бухгалтерський облік студентам. Знаєте, якщо розбудити мене вночі, запитавши, що таке бухоблік, без запинки все одразу поясню. Працюю головним бухгалтером ВСП «Стрийська дистанція колії» регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця». Ось так прагматик і романтик борються в мені повсякчас.

Тактовний у спілкуванні, виважений в оцінках, небагатослівний, проте за всім цим мимоволі відчувається, що перед тобою людина великої душі, талановита по-справжньому. Це відчуття було притаманне кожному, хто завітав на одне з четвергових засідань літературно-мистецького театру «Слово» при центральній міській бібліотеці імені М. Шашкевича. Бо саме тоді відбулася презентація першої збірки Тараса Сорочака під промовистою назвою «За дверима душі», що побачила світ у київському видавництві «Український пріоритет». І для більшості присутніх таке знайомство було, без перебільшення, цікавим відкриттям. Як і хист Т. Сорочака як живописця. Тут були представлені його твори, написані як аквареллю, так й олійними фарбами.

Особисто люблю, так би мовити, класичну поезію. Насамперед Д. Павличка, Л. Костенко, В. Симоненка. Намагаюся сповідувати її і в своїх творах. Для збірки вибрав 77 своїх поезій. Хоча є їх набагато більше, проте надто прискіпливий, тому вибір зупинив саме на цих. Скажу вам, що директор видавництва «Український пріоритет» В. Шовкошитний дорожить його іміджем. Тому спочатку прочитав мої вірші, і лише опісля дав згоду на друкування збірки.

Що надихає на творчість? Побачене, пережите… Рядки приходять вночі і вдень, коли є натхнення. Інколи з’являється одна фраза і хочеться її описати, донести до розуміння кожного. Люблю крокувати вулицями міста, спостерігати за людьми. І якась мить їх спілкування, епізод спричинюють своєрідний імпульс до творчості. Мабуть, тепер мені зустрічається менше закоханих пар, тому мої вірші останнім часом набули більш філософського спрямування. Моєю улюбленою порою року була завжди осінь. Цьогорічна зима настільки зачарувала та позитивно вплинула на творчість, що тепер гублюся у цьому виборі.

Мої поезії у переважній більшості без назв. Якось в переддень Дня матері написав вірш, що так і називається «Про маму». Пишучи його, думав не лише про свою матір. А потім в червні День тата, тож і вірш «Про тата» з’явився. Завдячую їм усім, як і кожен своїм найріднішим. Мій батько завжди любив читати. Гарно співає. Ще й досі у сільському хорі. Він був моїм першим вчителем малювання.

Ще навчаючись у школі, Т. Сорочак відвідував Миколаївську школу мистецтв, де опановував живопис та скульптуру. Манила його ця справа, навіть подумував про вступ у Львівське училище прикладного та декоративного мистецтва ім. Труша. Та не склалося.

-Якщо довелося б усе повернути назад, не знаю, як склалося б… Втім, у збірці «За дверима душі» як ілюстрації –  кілька моїх картин. Знаєте, інколи вірш написаний й одразу ж беруся за фарби. У моєму помешканні є власна картина «Сім’я», яка мене завжди надихає. Зрештою, у будь-якій творчості обов’язковими складовими є натхнення, талант і праця.

Картини Тараса Сорочака такі ж як його поезії. Ніжні, легкі, глибинні за змістом. Додайте сюди і портрети відомих харизматичних особистостей. І першим з них він написав портрет Блаженнішого Любомира Гузара. Загалом таких портретних полотен у доробку Т. Сорочака є 18. Цей талант перейняла його доня Емілія, яка активно займається малюванням і була учасницею художніх виставок.

У планах стриянина видання нової збірки віршів, де кожен з них ілюструвався б відповідною його картиною. Вже написана книга для дітей, що побачить світ наприкінці року. Мабуть, надихнули Т. Сорочака на такий крок його два «сонечка» – доня Емілія та син Максим, яких виховує з дружиною Юлією. До того ж, він захоплюється фотографуванням, колекціонує банкноти. Багатогранна, різностороння особистість. Ще й з неабияким почуттям гумору (його немало в деяких поезіях стриянина). А за «дверима» душі Тараса Сорочака повсякчас його життєве кредо – «Життя занадто коротке, щоб бути маленьким, тому завжди засинаю з мрією, а просинаюсь з метою». Воно чи не найкраще характеризує його як людину, поета, художника.

Любов Тиченко.

Опубліковано у Випуск 5, Культура і духовність, Різне. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *