Як провести вихідний день цікаво, з масою позитивних незабутніх емоцій? Це питання виникає чи не в кожного. Скажете, гайнути в Карпати, покататися на лижах. Але не всі можуть похвалитися вміннями в цьому виді спорту. Пропоную інший варіант – катання на санчатах-тюбах, що під силу всім без винятку – і дорослим, і дітям. А першим від такого зимового відпочинку гарантую стовідсоткове пробудження дитинства в собі та справжнього драйву. Як кажуть, випробувано на собі. Для цього варто завітати до розважального тюбінг-парку «Їжак», що розміщується неподалік львівської траси між селами Новосілка та Красів.
Нетривала дорога і ось він – «Їжак». Та спочатку про те, що таке сноутюбінг. Спуски зі снігових схилів надувними санчатами-тюбами облаштованими трасами. Кожна з них обмежена невеличкими «стінками» та зі спеціальною фінішною територією.
Удома була тепла зима, а тут вона по-сніговому справжня. Саме в «Їжаку» найбільша в Україні траса для тюбінгу. Довжина її становить близько 500 метрів. Це кілька спускових доріжок різної складності. Є ще й поруч облаштовані два спуски для наймолодших – дітей віком від двох років.
Що таке санчата-тюб? Надувна камера круглої форми з днищем. Спеціальне її покриття суттєво зменшує тертя і тим самим збільшує швидкість руху. Про це дізналася і переконалася вже після першого свого спуску. Хоча, якщо відверто, піднявшись вперше на гору і глянувши вниз, було дещо лячнувато. Зате спустившись з вітерцем на швидкості вниз, де й поділися перестороги. Отримані емоції зумовлювали швиденько, взявши «санчата» за стрічку з кільцем, поспішати до підйомника. Аби знову розбудити дитинство в собі.
Піднятися на гору просто. Працює спеціальний бугельний витяг. Сідаєте у свій тюб і непоспіхом піднімаєтеся, милуючись навколишніми краєвидами, релаксуючи та налаштовуючись на новий спуск. Правда, дехто пробує піднятися на гору самотужки. Для цього є спеціальна доріжка. Проте зробивши це раз, одразу всі поспішають вже до підйомника. Бо і важкувато («санчата» доводиться тягнути за собою), і шлях та часові затрати немалі.
Спочатку, звісно, піднявшись вперше на засніжений схил, починаєш із простішої траси. Та згодом прямуєш до більш складніших (їх тут п’ять кількасотметрових) з «перепадами», де не тільки підкидає тюб, але й він ще й крутиться навколо. На великій швидкості. Ну просто клас! І все абсолютно безпечно. Хоча інструктори на старті уважно слідкують за дотриманням усіх правил спуску.
З’їжджати зі схилу, мабуть, краще в компанії. І таке можливе. Вдвох, втрьох чи навіть вчотирьох на тюбах на одній трасі одночасно. Емоції при цьому, як кажуть, зашкалюють по-справжньому.
Сказати, що це простий та доступний вид зимового відпочинку, що не потребує спеціальної підготовки, – не сказати нічого (вибачте за таку тавтологію). Бо отримання найщиріших емоцій від катання на тюбах донесхочу для всіх без винятку (коли завітали в «Їжак» родиною) стовідсотково гарантовано. Повторюсь: випробувано на собі.
Любов Тиченко.
