«Тортенятко» – не тільки солодка мить…

   Кондитерське мистецтво (саме так!) це вміння поєднувати смак, запах і форму. Кондитер повинен прекрасно знати і розуміти не тільки рецептури та технологію виготовлення продукції, але й види сировини, що використовується, засоби її переробки та обробки, поєднання,  терміни та умови зберігання. Стриянка Мар’яна Гладиш займається цим мистецтвом давненько. І спробувати її солодкі витвори може кожен, завітавши у сімейну кондитерську «Тортенятко» (вул. Б. Хмельницького, 68/29), відкриття  якої відбулося наприкінці минулого року. Десерти, кремшніти, чізкейки, тірамісу, пана-кота, штруделі, еклери, торти, хлібні вироби…  Та ще багато інших смаколиків в щоденному асортименті кондитерської, що доповнює горнятко запашної кави.

   Досвідчена майстриня, підприємиця, власниця сімейної кондитерської «Тортенятко» – все це Мар’яна Гладиш. А ще щаслива дружина та мама трьох дітей: Христинки, Максимка та Даринки. 

 – Родом я зі Львова. В 2010 році завершила навчання на хімічному факультеті Львівського національного університету ім. І. Франка. Працювала в ТзОВ «ЕТРУС» в с. Дубляни. Вийшла заміж, у 2011 році народила донечку. І відтоді проживаю в Стрию.  Чесно кажучи, ніколи не думала, що буду займатися кондитерською справою. Перебуваючи в декретній відпустці, гадала, чим зайнятися вдома. І… взялася випікати торти і пляцки. Наштовхнуло на це, як кажуть, саме життя. Захотіла замовити дитині на місяць торт (зараз багато матусь так роблять). Коли побачила ціни, то подумала: краще сама спечу, щось придумаю. Так «народився» перший торт, другий… і, як кажуть, закрутилося. Мені подобалося займатися кондитеркою, і вона мені вдавалася. Почала викладати фото своїх витворів в соціальних мережах.

Було багато схвальних відгуків і компліментів моїм виробам. Згодом почали звертатися друзі: «А зроби мені таке ж». Так люди почали один одному розповідати про мене, мої торти і вже через півроку могло бути по 5-6 замовлень в тиждень. Це для мене тоді  було дуже суттєво. Сьогодні таких замовлень  – 30-40 щотижня, а ще й інші різноманітні вироби. 

   Майстрів-кондитерів є багато в Стрию.  Сотня – точно. Це й господині, які печуть торти, і люди, які вирішили стати кондитерами. Відповідно – велика конкуренція. От побачила фотографію нового торту, іншої випічки й одразу думаєш: чи зможеш таке зробити? І кожного разу, зустрівши щось новеньке, обов’язково хочеться повторити, а далі вдосконалити.

Яким було Ваше перше замовлення?

 – Його отримала вісім років тому, в грудні. Замовили торт на день народження. Відверто скажу, він був справді класним. Дуже старалася, відчувала велику відповідальність,  використовувала, зрозуміло, якісні продукти і все робила на совість. Вважаю, що обрала правильний шлях і вже точно від нього не відступлю.

На Вашу думку, як досягти успіху в кондитерській справі?

 –  Ніколи не перестаю вчитися. Тільки пізнаючи щось нове, можна досягти істинної майстерності та професіоналізму. Кондитерська справа дуже непроста, вимагає вкладання багато сил і терпіння. Взагалі, аби чогось досягти, необхідно багато працювати і віддавати себе цій справі сповна. Постійно вивчаючи нові технології виготовлення кондитерських виробів, сучасні тенденції. При створенні нового виробу беру до уваги не лише сьогоднішні тренди, а передусім смаки, уподобання клієнтів. 

   Коли мене питають, де живу, відповідаю: тут, в кондитерській. Кожного дня на «солодкому» ринку з’являються новинки, які мусиш вміти виготовляти. Тільки  бачиш нові кондитерські девайси – потрібно їх купити, але ж на них треба заробити. Відповідно – багато працюєш. Часто кажуть, що якщо взяла людей на роботу, то вже нічого не робиш і відпочиваєш. Аж ніяк. Ніхто не зробить так, як ти собі задумала. Мого торта ніхто не зробить за мене. Якщо в кондитерську приходить людина за бісквітним тортом – його роблю я, декорую торти також тільки я. Не дозволяю нікому робити справу, за яку відповідаю. 

 – Без труднощів, гадаю, не буває…

 – Найбільша проблема в тому, що люди не готові платити за якість. Наші вироби купують ті, які знають: вони того варті. Деколи чую на свою адресу: «Ти що туди золота напхала?». Те, що виготовляємо вдома, зовсім не те саме, що виготовляємо тут, в кондитерській. Ми гарантуємо якісні продукти, якісну роботу і  вчасність.

 – Ваша кондитерська іменується «Тортенятко». Чому така назва?

 – Завжди представляли себе як «Солодка мить». Та в результаті пошуку в інтернеті з’ясувалося, що кондитерських з такою назвою дуже багато. Для нашої сім’ї відкриття кондитерської було новою справою, отож, назва її мала бути відповідною. Як тільки розпочали ремонт в приміщенні, мої діти завжди казали: це – «Тортенятко». До створення цієї назви долучилася й Марта Бойчук, викладачка Стрийської дитячої школи мистецтв. Коли діти сказали, що їх батьки відкривають кондитерську, то вона так і сказала: маєте своє «тортенятко».  На перший погляд назва дещо незвична, але добре запам’ятовується, не сплутаєш з іншою. 

 – Відкриття сімейної кондитерської справа непроста, навіть в часовому вимірі.

 – До цього готувалися три роки. Коли вдома вже не вистачало місця для повноцінної роботи, то батьки, можна сказати, подарували нам приміщення. Чоловік Микола взявся за його ремонт, що тривав два роки. Роки плідної праці дали результат. Безмежно вдячна своєму чоловіку, дітям, батькам, братам, сестрі, кумам, друзям, сусідам, які відгукнулися і щиро допомогли в досягненні нашої мрії – сімейної кондитерської. 

 – Що порадите молодим кондитерам-початківцям?

 – Передусім концентруватися на своїй справі, віддаватися їй сповна. А ще – терпіння, бо, як вже говорила, кондитерство – непроста робота, вимагає точності, пропорційності і сили.

   А ми в свою чергу дякуємо п. Мар’яні за розмову, що відбулася в сімейній кондитерській «Тортенятко», та бажаємо натхнення, творчих новацій та солодких поглядів на життя.    

Марта Васів.

Опубліковано у Випуск 19, Різне. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.