СТРИЯНИ НА ОЛІМПІ

            Cтрияни на Олімпі….Саме тому грецькому Олімпі, про який йдеться ще в стародавніх легендах та міфах. Четверо стриян разом із такими ж прихильниками альпінізму з Івано-Франківська (загалом група із семи людей) минулого місяця подолали дві вершини Мітікас та Скалу гірського масиву Олімп (2918 метрів над рівнем моря).

            Найкращим та найкрасивішим відпочинком для кожного без винятку є мандри. Вони надихають, заряджають новими враженнями та емоціями, змушують відволіктися від рутинної буденності і поглянути на світ широко відкритими очима. Увесь цей симбіоз позитиву допомагає, вже повернувшись додому, братися за свою звичну роботу з кардинально іншим настроєм. А спогади про мандри ще довго підживлюватимуть його.

            Для багатьох мандрівка є своєрідним хобі. Дехто надає перевагу традиційно-екскурсійним подорожам, інші – їх активним видам. Як, приміром, члени туристичного клубу «Прикарпаття». За плечима кожного з них підкорення не однієї гірської вершини Криму, Кавказу, Тянь-Шаню. Їм підкорилися Ельбрус, Памір та ін.

            «Ідея підкорити гірські вершини Європи зявилася у членів клубу «Прикарпаття» якраз одразу після проголошення незалежності України, – розповів стриянин Ігор Темник. – Тоді місцеві прихильники активного туризму, альпінізму бажали внести і свою лепту в справу пропагування України як соборної держави. Вже в 1993 році ця ідея набрала більш конкретних обрисів і переросла, як кажуть тепер, у проєкт, гаслом якого було «Прапор України на найвищих гірських вершинах європейських країн». Розпочалася велика підготовча робота – розробка детальних маршрутів, підготовка спорядження. Ця справа відповідальна і тривала в часі. Пошуками карт Високих Татрів займався тоді Юрій Головенко, бо якраз вирішили розпочати з їх вершин.

            Нам вдалося підкорити, піднятися на найвищі гірські вершини Польщі, Словаччини, Румунії, Словенії, Італії, Франції. І кожне таке сходження мало традиційне завершення – підняття державного прапора та виконання гімну на вершині. І кожен раз були відчуття, що робиш це вперше».

            Минулого місяця до розлогого списку підкорених європейських гірських вершин стрийськими альпіністами додався грецький Олімп. Покоряти його вирушила команда «Прикарпаття» зі Стрия та Івано-Франківська – досвідчених прихильників таких мандрівок та молодих. Давайте знайомитися з ними.

            Стриянин Ігор Темник, ще навчаючись у виші, активно займався в секції альпінізму. Побував на Карпатських вершинах, Криму, Кавказу. Покорив Ельбрус (висота понад 5600 метрів над рівнем моря). Три роки тому разом з Юрієм Домшином (на жаль, відійшов у засвіти) та альпіністами з Івано-Франківська покорив найвищу європейську вершину – Монблан.

            Степан Шуманський – першорозрядник з альпінізму. Учасник багатьох змагань з цього виду спорту. Іван Мартинюк – кандидат в майстри спорту, інструктор з альпінізму. Він, до речі, був найстаршим у групі підкорювачів Олімпу. І Зевсова вершина покорилася цьому 75-річному франківчанину.

            Іван Кухар теж не новачок у цій справі. Неодноразово підкорював Кавказькі вершини. Ірина Форостяк теж франківчанка. Майстер спорту зі скелелазання та альпінізму.

            Наймолодшим у підкорюванні Олімпу був стриянин Богдан Калиниченко, спортсмен, займається бігом. А також Валерій Бурлака. За його плечима подолання не однієї Карпатської вершини, тепер вперше підкорив й європейську гірську вершину. Ось така різновікова та різнодосвідчена була ця команда, проте єдиною та згуртованою. Бо як зазначають маститі альпіністи, у горах найважливіше люди, з якими йдеш. Повинна бути довіра.

            «Дорога до Греції далека, але цікава. Без затримок перетнули кордони України, Угорщини, Сербії, Північної Македонії. Надвечір були вже на місці. Оселилися в кемпінгу «Мітікас» біля міста Лібохоро, що за 300 метрів від Єгейського моря та 18 кілометрів від стартового майданчика виходу на маршрут. Розклали намети і вирушили до моря, аби, як кажуть, прийти до себе після тривалої дороги.

            Зранку, о 6 годині, вирушили до стартового майданчика. Він розташовується на висоті 1100 метрів над рівнем моря. Вирішили одразу йти на Олімп, без ночівлі в так званому притулку на висоті 2100 метрів.

            У нас були рації, і ми розділилися на три групи. Масив Олімп формують чотири вершини – Скала, Мітікас, Сколіо, Стефані. Сходження бодай на одну з них зараховується як підйом на масив Олімп. Перша група (назвали її молодіжною) вирушила на дальню вершину масиву Мітікас, проходячи і вершину Скала. Завдання інших двох груп – сходження на ближню вершину Скала. А далі все визначав час й орієнтувалися по ньому.

            Наша команда – стрияни та франківчани – вирушила на дві вершини масиву Олімп – Мітікас та Скала. У такій справі погода є визначальним чинником і керує планами. Нам поталанило на погожу днину. Долали вершини і на всі сто милувалися неповторними навколишніми краєвидами. Не існує, мабуть, таких слів, аби передати захоплення, масу почуттів, коли перед тобою розкривається вся панорама. Аж дух захоплює».

            Традиційно на Олімпі замайорів український прапор. І зазвучав гімн у виконанні членів клубу «Прикарпаття». Можливо і вперше.

            «Складність цього маршруту як для гірського туризму середня. Правда, траплялися окремі ділянки з ускладненнями. Проте кожен із нас розуміє: небезпека завжди можлива, тому слід мати і страхувальну мотузку, і відповідне спорядження. Без цього краще не ризикувати».

            До стартового майданчика вони повернулися ввечері, близько 20 години. Олімп подоланий і з’явився ще один «запис» в історії клубу «Прикарпаття».

            Звісно, подолання тієї чи іншої гірської вершини це завжди велике навантаження. Але, як кажуть наші підкорювачі грецького Олімпу, це ніщо в порівнянні з тими відчуттями, коли досягаєш мети – вершини, проходиш маршрут. Неабияке задоволення від усвідомлення того, що змогли це зробити, ще одну вершину подолано.

            Для всіх цих людей гірський туризм, альпінізм – це не відпочинок. І навіть не хобі. Це стиль їх життя. А філософією – пройти максимально красивий  і новий шлях у правильному стилі.

            Вереснева мандрівка не завершилася лише підкоренням грецького Олімпу. Наші прихильники гірського туризму попрямували ще до Болгарії, у містечко Боровець. Саме тут розташовується нагір’я Рильські гори.

            «Воно нагадує наше Закарпаття. Канатна дорога досягає висоти 2300 метрів. Вирішили зранку піднятися нею до початкової точки сходження. Згодом вийшли на маршрут – до найвищої вершини Болгарії Мусалу (2925 метрів над рівнем моря). Подолавши її, вже на вершині відкрилася невимовно красива панорама із вкрапленнями озер (їх не менше пяти), які з висоти видаються різноколірними і фантастичними. Вразила не тільки навколишня краса, але й те, як місцеві люди бережно ставляться до природи, збереження кожного дерева, рослинності. Акуратні стежки, чистота, ніде ніякого сміття.

            Завершенням нашого сходження на цю вершину стало знову ж таки підняття прапора та спільне виконання державного гімну».

            Мрії таки збуваються. Члени клубу «Прикарпаття» подолали чи не всі гірські вершини Європи. Як зазначив І. Темник, «тепер будемо змінювати наше гасло. Воно, мабуть, звучатиме так: «Прапор України на найвищих вершинах світу».

            Кожна мандрівка – нові враження, нові знахідки та захоплення. І цей процес такого пізнання щоразу новий і безконечний. Європейські гірські вершини стриянами вже подолані. Нехай і світові також підкоряться їм.

 Любов Тиченко.

Опубліковано у Випуск 11, Різне, Туризм. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *