Якщо поглянути всезагально на вітчизняну галузь охорони здоров’я, то сімейна медицина є однією з найбільш ефективних стратегій результативної медичної реформи. Та й для пересічних людей вона вже стала звичним, доконаним явищем. А як «первинка» почуває себе у сільській місцевості? Як працюється тут сімейним лікарям? Для з’ясування відповідей на ці запитання вирішила ознайомитися із роботою медичної сфери Грабовецько-Дулібівської громади, до складу якої входять виключно сільські населені пункти.
КНП «Амбулаторія загальної практики сімейної медицини-1» розміщується в центрі села Дуліби. Ззовні будівля виглядає сучасно. Приміщення за мірками міста невелике. Але як для сільської місцевості – просторе, зі свіжим ремонтом. Всюди чистота, нові меблі. Кабінети сімейного лікаря, педіатра, маніпуляційний кабінет, профілактичних щеплень та ін. Вони відповідно обладнані всім необхідним. У першій половині дня в амбулаторії бувають і черги, десь до 20 осіб. У коридорі звернула увагу на габаритні упакування. Це холодильник та морозильна камера, отримані днями в рамках програми ЮНІСЕФ.
«Цю амбулаторію називаємо нашим головним офісом, – розповіла директор КНП, лікар ЗПСМ Леся Лесишин. – Після прийомів пацієнтів, які ведуть лікарі до 14 години, здійснення викликів до них збираємося тут, аби обговорити ті чи інші питання.
Загалом мережа медичних закладів нашої громади, що затверджена відповідним рішенням сесії сільської ради, це 10 підрозділів. З них 4 амбулаторії загальної практики сімейної медицини. Приміром, особисто як сімейний лікар працюю у Конюхівській амбулаторії, що обслуговує мешканців не лише цього села, але й Монастирця, Волі-Довголуцької та Довголуки. Амбулаторії працюють у селах Гірне та Нижня Стинава. Їх приміщення у Конюхові, Гірному – нові, сучасні. До речі, в останньому впродовж десяти років не було жодного медичного закладу, навіть ФАПу. Тепер це вже в минулому. В амбулаторії с. Нижня Стинава, що надає медичні послуги мешканцям цього села та Верхньої Стинави, теж здійснено сучасний ремонт. Тут працює сімейний лікар, педіатр, дві медсестри та лаборант. Пояснення просте – населені пункти територіально віддалені та «розтягнуті».
Мережа медичних закладів Грабовецько-Дулібівської громади, окрім амбулаторій, включає й шість ФАПів.
«У ФАПі села Грабовець , для зручності задекларованих пацієнтів три рази на тиждень веде прийом сімейний лікар. Такий заклад є в селі Верхня Стинава, а також с. Колодниця. Донедавна працював ФАП і в селі Довголука, але фельдшер мобілізований до лав ЗСУ. Тож питання про подальшу роботу ФАПу залишається відкритим. А ось ФАПи у Монастирці, Любинцях потребують капітального ремонту. Для їх осучаснення потрібні чималі кошти. До того ж медична реформа не передбачає розвиток чи підтримку фельдшерської служби як такої. Окрім того, кожне приміщення, де надаються медичні послуги населенню, повинно відповідати всім вимогам та нормам Міністерства охорони здоров’я та Національної служби здоров’я. Про яку якість таких послуг може йти мова.
Маємо три автомобілі марки «Renault Duster», які є незамінними у справі надання медичних послуг мешканцям громади. Її територія чимала і населені пункти, як кажуть, «розкидані». У штаті амбулаторій відсутні водії. Наші сімейні лікарі виконують таку роботу, самостійно виїздять на виклики. Є вправними водіями. Такого не зустрінеш в жодній громаді. В цьому, мабуть, ми перші. Особисто вирушаю до Львова для отримання необхідних вакцин, медикаментів, засобів індивідуального захисту на базі спецмедпостачання. Така автомобільність лікарів лише на користь загальній справі. Адже після прийому кожен із сімейних лікарів вирушає на виклики. Переважна більшість наших пацієнтів люди старшого віку».
В усіх без винятку амбулаторіях загальної практики сімейної медицини громади надаються необхідні послуги, що передбачені чинним законодавством та пакетів договорів з Національною службою здоров’я. Вони забезпечені всім необхідним обладнанням.
«Амбулаторії підключено до інтернету. На робочому місці кожного сімейного лікаря є ноутбук, тонометр, стетоскоп, отоскоп, пікфлуометр та ін. Загалом все те, що має бути згідно із табелем оснащення первинної ланки медицини.
Надаються послуги з лабораторної діагностики. Здійснюється забір крові для здійснення розгорнутого аналізу, наявність гепатиту В, С, ВІЛ-інфекції, рівня цукру в крові, холестерину, а також загальний аналіз сечі тощо. Все те, що передбачає пакет послуг «первинки». Усі аналізи безкоштовні. Укладено договір із львівською лабораторією «Медіс», куди вони й направляються для «опрацювання».
У кабінетах профілактичних щеплень здійснюється вакцинація дітей згідно з графіком, а також дорослого населення. Працює лікарсько-консультативна комісія. Загалом надаємо пацієнтам близько 30 необхідних медичних послуг. У кожному кабінеті є шафи із препаратами для надання необхідної медичної допомоги.
Давно відмовилися від «паперової» роботи. Кожен із сімейних лікарів має «цифровий підпис». Сформовані електронні картки пацієнтів, де заносяться результати огляду, лабораторних досліджень, щеплень».
Сімейний лікар – це універсал. На нього припадає 80 відсотків медичної допомоги, якої потребує пацієнт. Він ставить діагноз, проводить огляд, амбулаторне лікування під особистим наглядом, здійснює профілактичні заходи, надає медико-санітарну допомогу тощо. У сільській місцевості працювати сімейним лікарем непросто, бо навантаження додається. Недаремно в деяких громадах відчувається їх дефіцит. У Грабовецько-Дулібівській громаді працює 4 сімейні лікарі загальної практики – Леся Лесишин, Леся Циб, Юлія Саврига, Леся Шабатюк. Усі вони – справжні фахівці, професіонали, молоді за віком. Їх усіх відзначає прагнення працювати якісно, а ще бажання власними діями, власною роботою показати, продемонструвати, що сільська «первинка» може бути ефективною.
«Ми не тільки працюємо, але й повсякчас навчаємося. Беремо участь в онлайн-семінарах, вебінарах. Шукаємо платформи, де можна почерпнути цікаве, нове для професійного зростання та вдосконалення. Врешті, кожен з лікарів досконало володіє комп’ютерною грамотністю. Трапляються моменти, коли програма «зависла», трапилася помилка. Швиденько їх долаємо, бо це для нас не проблема. Досконало володіємо програмами, що необхідні в роботі».
Однією з важливих складових успішності сільської медицини є підтримка і з боку місцевої влади.
«Коли тільки-но утворилася громада, отримали кошти у сумі 1 мільйона 456 тисяч 774 гривень на оновлення КНП «Амбулаторія загальної практики сімейної медицини-1». Минулого року із місцевого бюджету було виділено кошти на придбання пального для наших авто, а також 50 тисяч гривень на придбання необхідних медпрепаратів для амбулаторій. Цьогоріч із бюджету громади виділено кошти (400 тисяч гривень) на втілення місцевої програми «Безкоштовні ліки» для певних категорій населення. Серед них – інваліди, учасники бойових дій, багатодітні сім’ї та ін.
Розроблена й відповідна програма щодо безкоштовного зубопротезування пільгових категорій населення. Зрештою, оплату за комунальні послуги медичних підрозділів взяла на себе місцева громада».
Стосовно перспектив розвитку медицини в цій громаді, то вони, звісно, є. Проте не все так просто, як має виглядати.
«У громаді проживає чимало людей старшого віку, тому доцільним було б передусім відкриття в амбулаторіях денного стаціонару. Часто трапляється, коли мешканці звертаються з проханням поміряти тиск, проконсультуватися, хоча з ними не укладено декларацій. Допомагаємо звісно, але… Основний принцип медичної реформи – «гроші ходять за пацієнтом». Тобто уклавши декларацію з сімейним лікарем, пацієнт і повинен звертатися за допомогою виключно до нього. У нашій громаді немало людей уклали декларації з сімейними лікарями, які працюють у Стрию. Складається дещо непроста ситуація.
Звісно, вибір сімейного лікаря – справа особиста, проте не остаточний крок. Кожен має право змінити сімейного лікаря. Для цього не потрібно багато часу. Лише завітати до лікаря, з яким пацієнт хоче укласти декларацію, і за кілька хвилин питання вирішено. Веду до того, якби бодай 70 відсотків населення громади уклало декларації з нашими сімейними лікарями, то це зумовило б не тільки відкриття денних стаціонарів в амбулаторіях, але й запровадження надання інших потрібних медичних послуг. Головне, що приміщення амбулаторій дають таку можливість.
Медицина в селі повинна працювати однозначно. Доступна, професійна, аби кожен з мешканців мав можливість за потреби отримати кваліфіковану якісну медичну допомогу. У цьому важливому процесі напрочуд важливим є як професійність, відповідальність медичних працівників, так і наявність необхідної матеріально-технічної бази та, основне, розуміння, усвідомлення кожним мешканцем громади, що і від них залежить багато».
Любов Тиченко.
