ЩО ЧИТАЄ ДЕПУТАТ?

  Роксолана Бурак – депутатка міської ради, очолює фракцію від партії «Батьківщина», заступниця голови постійної депутатської комісії з питань прав людини, законності, депутатської діяльності й етики. За її плечима вже певний досвід роботи, адже вже вдруге обрана депутаткою міської ради. Втім, мова йтиме не про депутатську діяльність Р.Бурак чи роботу в юридичному відділі міськвиконкому, а про дещо інше – залюблення книгами та процесом читання. Дехто назве це хобі, але, на думку п.Роксолани, це внутрішня потреба, бо читання для неї – найкраще навчання.

Захоплення книгами, точніше самим процесом читання, не з’являється просто так. Цим Роксолана Буряк завдячує передусім своєму дідусеві Антону Ковцуну (на жаль, відійшов у кращий світ), який викладав історію у стрийських школах №5 та 10, а будучи вже на заслуженому відпочинку, продовжив роботу в краєзнавчому музеї «Верховина».

– Мій дідусь все життя збирав книги, починаючи з студентської пори в університеті, – розповідає Р.Бурак. – Книги купував, передплачував. Зібралася немала родинна бібліотека. В ній переважно твори української літератури. Повні зібрання класиків. І, звісно, немало історичної літератури. Тут і твори М.Грушевського, І.Крип’якевича та ін. А ще – різного роду енциклопедичні видання, довідкова література. Дідусь цікавився темою Січового стрілецтва. Тож зібрано чимало матеріалів, серед них і газетні публікації різних років. Були в дідусевій бібліотеці на той час заборонені книги, як, приміром, «Чорна рада» Куліша. Вони розміщувалися на полицях позаду, подалі від сторонніх очей. Такий це був непростий час…

  Бабуся Ярослава, незважаючи на складність та зайнятість на роботі (працювала лікарем-невропатологом) знаходила час для читання. Правда, надавала перевагу іншій літературі. ЇЇ улюбленими книгами й досі є «Царівна» О.Кобилянської, «Метелики на шпильках» І.Вільде. Разом відвідували «Клуб греко-католицької інтелігенції», на засіданнях якого дідусь часто виступав із доповідями- історичними екскурсами. Бабуся жартома говорила, що всі дідусеві маєтки – це книги.

  До читання змалечку мене привчив саме дідусь. Літньої пори відбувалися щоденні години читання. Разом із двоюрідною сестрою, яка приїжджала зі Львова, читали, а потім кожен переповідав прочитане. Траплялися моменти, коли дідусь запитував: «що читаєш?», не часто, але іноді не знала що відповісти. Ось так з дитинства книга стала для мене, як і сам процес читання, необхідністю та невід’ємною частинкою життя. 

  Будучи ще студенткою, Роксолана Буряк намагалася скласти картотеку дідусевої бібліотеки. Завершити не вдалося. Як виявилося, це надто копітка робота, що вимагає чималих затрат часу, аби класифікувати усі книги родинної бібліотеки. Можливо, приклад дідуся і прищеплена ним любов до книги і зумовили появу в Р.Бурак вже своєї власної сімейної бібліотеки. 

 – Якщо дідусеву бібліотеку можна назвати класичною, то моя – це сучасна література, переважно зарубіжна чи мотиваційна. І, звісно, книги з юриспруденції, – зазначила п.Роксолана. – А ось так звані жіночі романи та детективи не люблю читати. Немало книг у моїй бібліотеці про визначні особистості, зокрема Х.Клінтон, Н.Манделу та ін. Порекомендувала б ознайомитися кожному із автобіографічною книгою Г.Форда «Моє життя та робота». У ній хронологія професійного зростання та успіху одного з найвизначніших американських підприємців та бізнесменів. Такі книги змушують замислитися, переосмислити щось своє. На мою думку, це і є визначальним при знайомстві з книгою. Вона повинна залишати після прочитання приємний післясмак. Такий собі трикутник спільності книжкових уподобань складають сестра, мій чоловік і я. Тому ознайомившись з новою книгою, раджу прочитати і їм, бо знаю, що вона обов’язково їм «зайде» і залишить отой самий післясмак.

  Люблю читати Ю.Іздрика, Ю.Винничука, В.Шкляра, інших письменників. Цікавою є і поезія, насамперед Л.Костенко. Признаюсь, і сама пишу, ще зі шкільних років. Але, як кажуть в шухляду. Чому? Пишу про те, що відчуваю, і не готова все це винести на загал.

  Звісно, у певні періоди є свої улюблені автори, книги. Колись захоплювалася Бальзаком, Паулом Коельо (особливо його «Алхіміком»)… Тепер інші уподобання. Це й зрозуміло. Час не стоїть на місці, змінює світ, змінює нас і наші книжкові уподобання. Інколи хтось порекомендує до прочитання книгу, а вона тобі не «заходить». Хоча я все таки прочитую її до кінця. Як було із книгою британського письменника Дугласа Адамса «Путівник по Галактиці для космотуристів». До речі, улюблена книжка Ілона Маска. А такі особливі післясмакові відчуття були від знайомства з книгою французького письменника Лорана Гунеля «Людина, що хотіла бути щасливою», «Чоловік на ім’я Уве» шведського журналіста, письменника, колумбіста Фредріка Бекмана. Книга американського письменника Даніеля Кіза «Квіти для елджернона» (м’яка наукова фантастика) теж викликала захоплення. І манерою написання, і висвітленням образів героїв. Радила б обов’язково ознайомитися з ними. Зрештою, цікавих книг немало і кожен, впевнена, віднайде ту, що по-справжньому зацікавить та принесе неабияке задоволення від її прочитання.

  Тішить, що серед стриян є багато книголюбів. Створено навіть клуб. Щомісяця збираються вони на свої засідання, обирають книгу для прочитання, а згодом діляться своїми думками, враженнями від прочитаного. На жаль, давненько не відвідувала їх в силу своєї зайнятості. Та попри все книги були і залишаються для мене найкращими порадниками, вчителями, а їх читання – найкращим відпочинком та насолодою.

Тетяна Долішня.

Опубліковано у Випуск 7, Дозвілля, Різне. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *