ЩАСТЯ В «ТОРБІ»

Народний дім: сторінки історії

     На початку дев’яностих стало проблемою залучення молоді до національного будівництва. Серед організацій, що вже існували, постало питання запровадження нових форм відпочинку молоді, які сприяли б розвитку її духовного, інтелектуального, патріотичного виховання. На той час дуже популярним був телевізійний проєкт «Поле чудес», запозичений з Європи. У мене виникла ідея щось подібне організувати у Стрию, в Народному домі, надати йому національного змісту. На раді «Просвіти»  звернулася до директора Народного дому Петра Маковського.  Так усе було погоджено. Ми зупинилися на проведенні розважально-виховних вечорів «Торба щастя».

     Чому саме така назва? Основною метою, закладеною в гру, було пробудження в молоді інтересу та любові до рідного краю, його історії, культури; допомогти молодому поколінню пізнати цікаву науку народознавства. Важливими залишалися питання християнської моралі, національної свідомості.

     Виготовленням технічного обладнання заопікувався Петро Маковський.  Воно було простим і геніальним. На дерев’яному стенді, що стояв на сцені, кріпили вгадану літеру, що утворювала слово. Ведучий вів вечір і коментував гру. Учасників відбирали із зали. Панувала тиша, щоб не зірвати гру. Питання були цікаві та змістовні (відомі тільки одній особі). 

     Слово «торба» прадавнє українське. Воно асоціюється з чимось цілим та невідомим, що заховане в ній. Згадаймо часи вертепної драми та мандрівних дяків, котрі ходили від села до села, несли у торбі церковну книгу чи нехитрий харч. А візьмімо нашого філософа Сковороду. Саме він записував і збирав у торбу народну мудрість, звідси і щастя.

     Тематику гри та дату її проведення оголошували попередньо. Для прикладу зупинимося на «Торбі-3», що проводилась у березні 1993 року. Ведучими були Анжела Щекун та Ігор Грубий (УМХ). Музичне оформлення організувала молодіжна студія «Арт»(Сергій Грищук). Вперше було використано апаратуру звукозапису, придбану «Просвітою» рот підтримці заводу «Темара». Запитання, що я готувала і до останньої миті були відомі тільки мені одній, змушували учасників добре напружувати пам’ять. Вони давали можливість більшості присутніх розширити свої знання на тему, яка домінувала на вечорі: весняні свята, обрядовість. 

     Фінальний конкурс тоді виграв військовослужбовець Олег Рудик, проте у суперфіналі йому  не поталанило і тому новенький велосипед, як приз, залишився очікувати щасливця до наступної гри.

     Крім самої гри, не  менш цікавими були антракти. Членкиня  «Союзу українок» п. Ольга Заяць, що отримала шляхетне виховання ще в часи, які ми називаємо «за Польщі», тоді провела з учасниками – глядачами із зали конкурс бального танцю. Вдалим був конкурс відповідей на запитання рядками з українських пісень, що провела вчителька середньої школи №10 п. Леся Гнатів.

 А ще були гаївки від УМХ, конкурс для бантів (балкон), де переважно сиділи члени ради «Просвіти». Варто згадати  участь молодіжного клубу-театру «Кмін», організаційну роботу братів Медюхів, членів ради «Просвіти»  Василя Щекуна, Михайла Мандрика, Наталки Почтовнюк, керівника Стрийського «Пласту» Івана Нагірного, родини Ханасів, пластуна Олега Пясецького…

    Кожен такий вечір у Народному домі не був схожий на попередній. Наприклад, під час «Торби-3» пластуни несподівано спустилися до зали на линвах від люстри. У глядачів шок: до зали прибули «ніндзя». В цілому «Торба-3» вдалася на славу, звичайно, завдяки жертовній праці організаторів. 

     Зауважу, такими вечорами Народний дім гудів як вулик. З бантів нависали глядачі, а одного разу відвідувачі виважили вхідні двері: виявилися завузькими для такої кількості публіки. Довелося навіть організаторам вдаватися до допомоги тодішньої міліції.

      Вартує згадати й «Молодіжні вечірки», які проводилися регулярно у формі змагань (КВК) між командами шкіл міста. Такого азартного видовище треба було бачити. На сцені команда середньої школи №9 «дотягла» до переможця, тодішній директор школи Василь Матвіїв вибіг до своїх учнів і на їх користь «врізав» гопака. Перемога була незаперечною.

     Щодо спонсорів молодіжних заходів, то головними були «Просвіта» та Народний дім, також відомі та малі підприємства, політичні партії, громадські організації. Особливо приклався до «вишукування» спонсорів Ігор Попів, голова депутатської комісії у справах молоді. Часто меценатами гри та «Молодіжних вечірок» були Стрийський склозавод,  завод «Веста», взуттєва та макаронна фабрики, комбінат хлібопродуктів №2, меблевий комбінат «Стрий», фірма «Беркут» (директор Василь Стасів), яка пошила величезну торбу з написом (з якої, до речі, на одній з вечірок вискочив суддя).

     Цікавим був відпочинок стрийської молоді в Народному домі у незабутні дев’яності…

 Ольга Шевцова, просвітянка.

Опубліковано у Випуск 9, Різне. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *