«П’ЯТЬ БАЖАНЬ ЕМІЛІЇ» В ПОДАРУНОК

    З чим асоціюється перший зимовий місяць? Безперечно, із святом святого Миколая. Світлим, радісним днем, якого чекають усі без винятку. Сповнений добра, приємних несподіванок та подарунків. У моїй родині, приміром, традиційним подарунком такого дня, серед усього іншого, є книги. Цьогорічне свято не буде винятком. Для наймолодших такий подарунок вже є. Це книга стриянина Тараса Сорочака «П’ять бажань Емілії» (з підназвою «Передріздвяна сімейна історія»). 

        Чудове оформлення книги одразу привернуло увагу, а коли ознайомилася з нею, зрозуміла: якраз те, що стовідсотково зацікавить дітей. І вже в уяві мимоволі намалювалися моменти спільного читання – знайомлення з цією книгою в затишні зимові вечори.

    «П’ять бажань Емілії» – тепла (без перебільшення) передріздвяна історія про маленьку дівчинку та її дитячі мрії. Вона, пишучи листа до святого Миколая, навіть не очікувала, що її чекає в майбутньому. Розповідь є цікавою та повчальною для кожного без винятку, бо вчить доброти, виваженості у своїх бажаннях та вчинках. Адже від цього часто-густо залежить доля інших людей. І головна героїня це зрозуміла на власному досвіді. Як зазначає Т. Сорочак, «усі герої та події є вигаданими, тому будь-який збіг з реальними людьми чи подіями є випадковістю. Події, описані в книзі, відбуваються в листопаді-грудні цього року. Тобто хто читатиме її, фактично знайомитиметься з ними в реальному часі».

  Про автора книги розповідати, гадаю, зайве. Стриянин, поет, художник, колекціонер. Проте «П’ять бажань Емілії» – це його перша прозова книга. «Вона написана впродовж одного дня, а саме 2 січня цього року, – поділився Т. Сорочак. – Далі вносив лише граматичні та лексичні виправлення. Ілюстрації до книги створював впродовж останніх днів серпня. Найважче далася її обкладинка. Змінював три рази».

   Книга побачила світ у дрогобицькому видавництві «Коло». Попри цікавість розповіді, чудові ілюстрації (вони, до речі, на кожній другій сторінці), оформлення (маю на увазі особливий форзац із зображенням панорами зимового Стрия), вона вирізняється ще й кількома своїми «родзинками». На останніх сторінках книги – завдання для юних читачів. Як-от: розфарбувати малюнок святого Миколая, намалювати свою сім’ю, новорічну ялинку та подарунки, отримані цьогорічного свята. Додайте сюди і те, що за бажанням можна отримати «автограф» та побажання святого Миколая, написані спеціальним срібним чорнилом, та «закріплені» печаткою стрийського відділення резиденції святого Миколая. І також вітальну листівку авторства Тараса Сорочака, вже як художника.

     «Дуже хочеться, щоб книгу – історію дівчинки Емілії прочитало якомога більше дітей, щоб батьки читали разом з ними, обговорювали кожну із п’ятнадцяти коротких частин. Це важливо», – мовив п. Тарас. У продовження його слів зазначу, попри наш технологічний час книга була і залишається джерелом натхнення, власного зростання, пізнання нового, а сам процес читання захопливою мандрівкою до нових вражень та захоплень. Тому придбавши книгу в подарунок дитині, це не лише визнання її автора, але й внесення своєї лепти у розвиток сучасної української літератури та культури.

Тетяна Долішня. 

Опубліковано у Випуск 15, Дозвілля, Різне. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *