19 серпня Східні християнські Церкви святкують Святе Преображення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа (саме так звучить офіційна назва свята в УГКЦ). Цей празник входить у дванадцятку найбільших християнських свят. Якщо заглибитися в історію, то перші згадки про свято знаходимо ще в IV столітті в Єрусалимській Церкві. У Західній Церкві свято з’явилося значно пізніше – у VII-VIII ст. Лише в 1457 році папа благословляє святкування для всієї Католицької Церкви.
Що ж ми святкуємо в цей день? Саме свято є історичним і біблійним. Про події свята знаходимо на сторінках трьох Євангелій: Матея (17, 1-8), Марка (9, 2-8) та Луки (9, 28-36). Євангелисти описують, як Ісус Христос взяв із собою трьох учнів – Петра, Якова та Йоана. Вони були найближчими до Ісуса, тож часто Христос брав їх із собою (до прикладу, на молитву в Гетсиманському саді). Тут також Спаситель взяв їх на гору Тавор, де під час молитви Христос переобразився. Євангелист Лука описує цю подію так: «Коли він молився, вигляд його обличчя став інший, а одежа – біла та блискуча». Далі апостоли побачили, що по обидва боки Ісуса з’явилися старозавітні пророки – Мойсей та Ілля, які з Ним розмовляли. Апостоли були настільки захоплені побаченим, що Петро сказав такі слова: «Наставниче, добре нам тут бути! Зробимо три намети: один тобі, один Мойсеєві й один Іллі». Після тих слів огорнула їх хмара і вони почули голос з неба: «Це Син мій возлюблений, слухайтесь його! Але оглянувшись негайно навколо, не побачили вже нікого, крім самого Ісуса з ними. А коли сходили вони з гори, наказав їм, щоб нікому не оповідали те, що бачили, аж поки Син Чоловічий не воскресне з мертвих».
Як правильно розуміти цю історію?
Ця подія нагадує нам хрещення Ісуса в річці Йордані, коли Отець об’являється в голосі з неба такими ж словами: «Це Син мій возлюблений, слухайтесь його!». Виникає питання, де тоді Святий Дух? Якщо на Богоявлення Він сходив у вигляді голуба, то тут Він є хмарою, про яку пишуть усі три євангелисти. У Старому Завіті Господь часто приходить у вигляді хмари, наприклад, коли Він вів ізраїльський народ по пустелі.
Чому саме пророки Мойсей та Ілля розмовляють з Ісусом? Насамперед це показує учням велич Христа, так як Він спілкується з найбільшими пророками Старого Завіту. Цікаво, що саме цим пророкам Бог об’являється на горі. Він посилає Мойсея вивести ізраїльський народ з Єгипту на горі, а також на горі у хмарі дає йому заповіді (Вих. 19:16-20). Таку ж деталь відслідковуємо з Іллею: на горі Кармаль він переміг жерців божка Ваала (1 Цар. 18, 15-40). Євангеліє описує, що Ісус та пророки розмовляли про муки і смерть спасителя.
У давні часи люди пізнавали сенс того чи іншого свята, споглядаючи ікони. Їх у день свята і до сьогодні на Утрені виставляють на тетрапод (престіл для вірних в центрі храму). Саме ікони були тією книгою, через яку багато людей пізнавали Бога, події, які відбувалися в житті Христа, а також церковні свята.
Розважмо над іконою Преображення Господнього. Найважчим у написанні цієї ікони є правильне відображення неземного світла. Христос є центральною особою на іконі, але найбільше місця забирає саме світло, яке з нього виходить. Потрібно розуміти, що це не сонячне світло чи світло вогню. Це божественне світло, яке надихає, дає апостолам відчути на хвилинку себе в Царстві Божому. Богослови найчастіше називають його «Таворським світлом». Ікона поділена на дві частини: верхню, де зображують божественне та небесне (Христос з пророками), і нижню, земну, – тут знаходяться апостоли, які налякано спостерігають. На іконі можна помітити непропорційність певних фрагментів: у верхній частині все пропорційно, а в нижній усе викривлене, розміри дерев чи речей, які мали бути великими, дуже применшені, а самі апостоли в рази більші за них. Таким чином автор хоче передати велич Божого Царства і його досконалість. У небі ми споглядаємо спокій між Ісусом і пророками, але на земному бачимо велику динаміку та страх, що огорнув учнів. Апостола Йоана взагалі зображають догори ногами, так як він наймолодший і його осягнув найбільший трепет серед усіх учнів. Але потрібно розуміти, що йдеться не про страх, який залякує людину чи травмує її, це страх, який підносить людину та надихає, страх перед чимось добрим.
Якщо говорити про народні звичаї, то знаємо, що в народі це свято називають Яблучним Спасом. Ця назва виникла, так як у свято Переобаження несемо до храму освячувати первоплоди. У християнській традиції ми нічого не починаємо без Бога: чи то сідаємо за трапезу, чи то стаємо до праці – у всьому просимо благословення Господнього, а також дякуємо за блага, які Він нам подав. Це свято випадає якраз на збори врожаю, тому ми несемо первоплоди до храму, щоб їх поблагословити і скласти подяку Господеві за врожай. Благословляти первоплоди – давній християнський звичай, який бере свій початок ще з кінця ІІІ століття. Собор у Карфагені ще у 318 році приписує правила щодо принесення первоплодів до храму, а з IV століття з’являється молитва на їх благословення. У Візантії освячували виноград і пшеницю, але через інший клімат у нас вірні приносять здебільшого яблука, груші та сливи.
Потрібно розуміти, що освячення первоплодів не є основою свята. Натомість варто пам’ятати, що основа свята – Преображення Господнє. Нехай у цей день кожен із вас відчує оновлення у своєму серці, приступивши до Тайни Сповіді і прийнявши нашого Спасителя у Святому Причасті. Тільки так ми зможемо відчути це Таворське світло та доторкнутися Божого Царства тут, на землі.
О. Андрій Максимович (церква Всіх Святих Українського Народу, м.Стрий).
