ПОДОРОЖ – ЦЕ МОДНО, УНІКАЛЬНО ТА ВЕСЕЛО

Кажуть, що краще гір можуть бути тільки гори. У цьому мали можливість переконатися учні 9-А класу Лисятицького ЗЗСО І-ІІІ ст., які разом із своєю класною керівницею Оксаною Казибрід на згадку про найкращі шкільні роки вирушили підкоряти Карпати. Мотивацією учнівського колективу було почути, побачити якомога більше цікавого, отримати позитивні емоції та з добрим настроєм повернутися додому. І роблячи висновки з їхніх коментарів, їм це вдалося.

Романа МОРОЗ, учениця: «Гора Пікуй 1,5 кілометра… Дорога до підніжжя гори із с. Гусне 12 кілометрів… Не скажу, що дорога була простою, але в супроводі музики, розмов з однокласниками, змаганнями, хто перший підніметься, важкість у ногах мимоволі відходила  на другий план. Було круто спостерігати, як всі допомагають один одному, підбадьорюють і спілкуються між собою навіть ті, хто був не в найкращих відносинах. Також нам поталанило з вчителями, які з нами вирушили в подорож. Всі були на одній хвилі, що і доповнювало підйом на вершину крутим настроєм.

Незважаючи на кардинальну різницю температури, коли ми змінили футболки на куртки і шапки, – на горі було мега-нереально. Піднявшись, побачивши усю навколишню панораму, переповнювала “буря” емоцій: захоплення, радість, хотілося кричати на весь голос. Настрою додали люди, що приїхали туди на мотоциклах. Вони не розмовляли українською, та, незважаючи на це, прекрасно розуміли один одного. Вони з радістю дозволили нам «осідлати» мотоцикли і зробити фотографії. 

Найсмішніший і найекстремальніший етап подорожі — спуск з гори. Ми падали, багато сміялися, «ловили» один одного, трималися один одного, щоб спуститись. Емоції тільки позитивні. Недаремно кажуть, що похід в гори загартовує і об’єднує всіх».

Руслана БЕРНИК, учениця: «Сьогодні відчуваю несамовиту тягу назад, почуття потреби цієї атмосфери, яку ввібрала того дня. Це було казково, але непросто. Я могла спостерігати за гірськими краєвидами тільки на екрані свого гаджета, а тут ось таке… Я спробувала щось нове, душа поживилась атмосферою природи по-особливому. Вдячна нашому класному керівнику, що запропонувала такий прекрасний спосіб проведення часу разом. Вдячна мамі, яка підтримала нашу поїздку».

Оксана КАЗИБРІД, класна керівниця 9-А класу: «Спочатку планували підкорити Говерлу, та скоригувавши наші плани, зупинилися на найвищій вершині Львівщини – горі Пікуй – вершині Вододільного або Верховинського хребта, що є продовженням пасма західних Бескидів. Розміщена на межі Львівської та Закарпатської областей. Висота гори — 1408,3 метра. З цієї вершини відкриваються неймовірні краєвиди, які захоплюють дух. У нас все вийшло. Бо ми діяли злагоджено, як одна команда. Впевнена, що мої учні засвоїли з цього походу найважливіший урок життя: незалежно куди ти йдеш – вгору чи вниз, незважаючи на всі труднощі на шляху, важливо, щоб поруч був друг, який підтримає, подасть руку. Усім моїм учням бажаю нових звершень, підкорення нових вершин, втілення мрій у реальність, а ще – берегти та цінувати дружбу. 9-А – ВИ НАЙКРАЩІ. Дякую за підтримку батькам, які брали безпосередню участь в організації походу, які були разом з нами, загалом усім батькам, які підтримали нас у трішки «божевільному» задумі».

Опубліковано у Випуск 4, Дозвілля, Різне, Туризм. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *