«БАГАТИЙ ТОЙ, ХТО ВОЛОДІЄ РІДНОЮ МОВОЮ»

   Гортаючи сторінки книг з історії України, одразу розумієш, що більша їх частина – це боротьба народу за свою свободу та волю, за свою мову та культуру. Адже саме мова, культура визначає нас як народ і вирізняє від інших. Якщо до повномасштабного вторгнення росії в Україну чимало людей якщо це і розуміли, то не надавали особливого значення. Лише тепер приходить розуміння для всіх без винятку вислову «немає мови – немає держави». Тому й така увага внутрішньо переселених осіб, які сьогодні проживають на території Стрийської громади, до курсів з вивчення української мови. Цей проєкт стартував на початку квітня і вже завершився перший етап. Його учасниками були майже 30 людей різного віку.

Під час роботи першого етапу роботи курсів мали немало звернень від бажаючих долучитися, – розповів директор КУ «Центр професійного розвитку педагогічних працівників» Володимир Веселков. – Вже сьогодні триває робота другого етапу роботи курсів. Те, що вони необхідні, не викликає ні в кого сумніву. І те, що є бажаючі стати його слухачами, ще одне підтвердження цьому. За основу нашого курсу було взято напрацювання занять щодо вивчення розмовної української мови якраз для російськомовних громадян. Відповідні онлайн-курси розроблені громадськими організаціями «ЄМова» та «Український світ». Це, так би мовити, початки вивчення української мови, як-от: вивчення звуків, алфавіту, словосполучень тощо. Наш курс складається із 27 занять і триває три тижні. Кожне з них розпочинається коротким відеороликом тривалістю 3-5 хвилин, а вже далі консультанти центру (фахові педагоги) безпосередньо розпочинають заняття. До кожного з них розроблені відповідні завдання. Вони роздруковуються для кожного слухача курсу.

   Такі заняття є безкоштовними. Усі охочі можуть долучатися до нової групи для вивчення української мови. Порада для тих, хто хоче отримати сертифікат про проходження такого курсу (ми його не надаємо),- зареєструйтесь на платформі «Прометеус» та пройдіть відповідне онлайн-навчання.

Продовження

Опубліковано в категорії: Випуск 25-26, Різне | Залишити коментар

«В НАС ОБОВ’ЯЗКОВО БУДЕ ЗАВТРА»

 Колонка редактора               

   З початку повномасштабного вторгнення росії припинився друкований випуск «ДієСлова». Навіть не так. Саме 24 лютого побачив світ тоді черговий номер видання, який сьогодні іменуємо «мирним». Правда, наші передплатники отримали його із зрозумілим запізненням. В роздріб він не потрапив. Свідомо пішли на такий крок, адже газета із розповідями про мирні будні громади, її мешканців виглядала тоді певним дисонансом на тлі бомбардувань наших міст та селищ, атак ворога на півночі, сході та півдні України.

   Перед редакційним колективом постало питання: що робити далі? У таких непростих ситуаціях є два шляхи. Перший – подумати і прийняти рішення, інший – прийняти рішення і подумати. Звісно, пішли першим шляхом. Нашим рішенням було тимчасово відмовитись від друкованого варіанту «ДієСлова» та зосередитися на поширенні контенту  на нашому сайті та в соціальних мережах. А основні зусилля згрупувати на волонтерстві.  Всі кошти, що були на рахунку видання, звісно, можна було б і притримати для випуску майбутніх друкованих номерів газети. Та, знову ж, подумавши, вирішили перерахувати їх усіх на потреби ЗСУ. Це було в пріоритеті (і залишається донині). Бо це є, хай і не надто значима, але допомога для спільної перемоги над ворогом. Неймовірно натхненним є те, що кожен мешканець нашої громади в той чи інший спосіб долучився (і долучається надалі) до спільної праці та боротьби і таким чином вносить свою часточку у важливу спільну справу. Тому таку українську міць та єдність не здолати.

   Допомога армії, внутрішньо переміщеним особам, робота на сайті газети та соцмережах, де публікувалися й офіційні повідомлення й матеріали з життя громади, так працювало «ДієСлово» впродовж  більш як двох місяців.  Та не давала спокою думка стосовно нашої відповідальності перед передплатниками «ДієСлова». З юридичного боку все правильно: в країні повномасштабна війна, введено військовий стан, отож, невипуск газети не порушує законних угод. Проте відчуття відповідальності «ДієСлова» перед передплатниками, читачами зумовило наступний крок – відновлення друкованого варіанту видання. Незважаючи на всі фінансові труднощі, здорожчання вартості паперу та друку. Тому й цей номер аж ніяк не восьмисторінковий, як звиклося, а вдвічі менший. Головним в цій ситуації бачиться те, що газета таки почала виходити, а далі, як кажуть, час покаже. Докладатимемо максимум зусиль, аби повернутися до звичного формату.

   Кожен з нас щоднини переживає тривогу. День розпочинається із перегляду новин, зведень Генштабу ЗСУ. Із дзвінків рідним, які сьогодні там, на передовій, відчайдушно відбивають ворога, аби почути їх голос чи принаймні отримати повідомлення. Із звернень до волонтерів, що потрібно і коли… Звуки сирен тривоги чуються все частіше. Вибухи викликають біль. Та попри все вчимося опановувати неспокій та швидко реагувати у стресових ситуаціях. Ми всі разом міцнішаємо і при цьому розуміємо, що війна не закінчиться через кілька днів чи тижнів. Це ілюзія. Як сказав народний депутат України Сергій Рахманін, це війна на виснаження росії.

   Повсякчас думаємо, зрозуміло, про те, які складні переживаємо дні. І які складні дні чекають ще попереду. Щоб не «вигоріти», витримати емоційні «гойдалки», хвилювання, неймовірне напруження та пекучі болі, зруйновані мрії, робимо повсякчас те, що вміємо, що потрібно, на що вистачає сил та можливостей. І відновлення випуску друкованого «ДієСлова» (нехай і в зменшеному форматі) – це якраз те, що наш колектив вміє.

   Весна вже перейшла у літо, а в серці попри все проростають міцнішими паростки віри та твердої впевненості у перемогу. Прямуючи міськими вулицями, зустрічаєш немало людей, в руках яких розсада квітів, овочів… Українці неймовірні! В нас обов’язково буде ЗАВТРА!

Любов Тиченко.

Опубліковано в категорії: Випуск 25-26, Колонка редактора | Залишити коментар

МАМИНА ВЕСНА ДЛЯ «АЗОВЦІВ»

   Думки мільйонів людей (не тільки українців) сфокусовані в напрямку Маріуполя, підприємства «Азовсталь», де в тривалій блокаді перебували бійці полку «Азов». Офіційні повідомлення не надто часті, на жаль, і лише інформують про нестихаючі бомбардування, атаки ворога. Лише відеозвернення командирів «Азову» дещо розвіюють цю інформаційну темряву і дають зрозуміти, яка реальна ситуація в наших захисників. Від цього не стає легше, бо ситуація погіршується з кожним днем. В той же час не меншає відваги «азовців». Разом з ними там перебували й мешканці Маріуполя. Так, представники ООН разом з Червоним хрестом багато з них евакуювали, але… Людей виводили із заводу та доправляли до пункту збору саме вони, «азовці», ризикуючи життям, рятуючи людей із справжнісінького пекла. Бо міжнародні представники банально боялися підійти до «Азовсталі».

   Минулої неділі відбулася онлайн-конференція із заступником командира «Азова» Святославом Паламарем («Калина») та офіцером управління розвідки полку Іллею Самойленком. Загалом її переглянуло понад 1,5 мільйона людей, в режимі реального часу не «стихали» коментарі (понад 7 тисяч). Знаємо тепер, яка ситуація там з перших уст. Проте це не заспокоює, а викликає немало зрозумілих логічних запитань. Найголовніші з них, що якраз стосуються допомоги «азовцям», на превеликий жаль, залишаються відкритими…

Ми записували це інтерв’ю ще до того, як наші воїни погодилися на процедуру евакуації та перебування в полоні у ворога…

 Стриянка Оксана Гуда, син якої «азовець», не дивилася цієї прес-конференції. Свідомо. Матері завжди відчувають все те, що переживають їх діти. Серцем. Сповненим великої любові, віри й надії.

   «Постійно слідкую чи Андрій активний в мережі. Засвітилося «зелене віконечко», значить все добре, прийшов з роботи. Якось надіслав свою фотографію. Дивлюсь і не впізнаю сина. Начебто йому не 29 років, а набагато більше. Це було після роботи. Через деякий час отримую нове фото. Ось це вже мій Андрій. Мабуть, вдалося йому відпочити».

   У розмові з п. Оксаною неодноразово звучало це слово – робота. Вона не промовляла, що син воює. Можливо, тим самим даючи розуміння і собі та іншим, що захист рідної землі це його не тільки обов’язок, але й робота як військового…

Продовження

Опубліковано в категорії: Актуальна тема, Випуск 25-26 | Залишити коментар

«ПРАЦЮЄМО НА ПЕРЕМОГУ»

   У кравецькій майстерні Стрийського вищого професійного училища №34 щодня кипить робота. Стрекочуть без упину швейні машинки. Саме ту шиють необхідні речі для воїнів. А розпочалася робота із пошиття розвантажувальних жилетів («розгрузок»). Вони вкрай необхідні бійцям та бійчиням, аби мати все, як кажуть, під рукою. Жилети якраз розраховані на те, аби військові могли легко пересуватись з усім необхідним. Для цього вони мають велику кількість кишень.

 –   До мене звернулася випускниця нашого навчального закладу Інна Коцур, аби розпочати пошиття «розгрузок» в кравецькій майстерні училища, – розповів директор Олег Кизима. – Відповідь була однозначною. До цього процесу одразу долучилися не тільки майстри виробничого навчання, але й викладачі училища. Якщо для перших шиття – добре знана справа і є досвід в цьому, то викладачам доводилося навчатися усіх його тонкощів. Долучалися й учні, й внутрішньо переміщені особи, які проживають сьогодні в гуртожитку навчального закладу. Причому всі працюють безкоштовно.

Продовження

Опубліковано в категорії: Випуск 25-26, Різне | Залишити коментар

«БАГАТИЙ ТОЙ, ХТО ВОЛОДІЄ РІДНОЮ МОВОЮ»

   Гортаючи сторінки книг з історії України, одразу розумієш, що більша їх частина – це боротьба народу за свою свободу та волю, за свою мову та культуру. Адже саме мова, культура визначає нас як народ і вирізняє від інших. Якщо до повномасштабного вторгнення росії в Україну чимало людей якщо це і розуміли, то не надавали особливого значення. Лише тепер приходить розуміння для всіх без винятку вислову «немає мови – немає держави». Тому й така увага внутрішньо переселених осіб, які сьогодні проживають на території Стрийської громади, до курсів з вивчення української мови. Цей проєкт стартував 5 квітня і вже сьогодні завершується його перший етап. Його учасниками були майже 30 людей різного віку.

  –Та вже сьогодні маємо немало звернень від бажаючих долучитися до такого курсу, – розповів директор КУ «Центр професійного розвитку педагогічних працівників» Володимир Веселков. – Він розпочнеться одразу після Великодніх свят. Те, що такі курси необхідні, не викликає ні в кого сумніву. І те, що є бажаючі стати його слухачами, ще одне підтвердження цьому. За основу нашого курсу було взято напрацювання занять щодо вивчення розмовної української мови якраз для російськомовних громадян. Відповідні онлайн-курси розроблені громадськими організаціями «ЄМова» та «Український світ». Це, так би мовити, початки вивчення української мови, як-от: вивчення звуків, алфавіту, словосполучень тощо. Наш курс складається із 27 занять і триває три тижні. Кожне з них розпочинається коротким відеороликом тривалістю 3-5 хвилин, а вже далі консультанти центру (фахові педагоги) безпосередньо розпочинають заняття. До кожного з них розроблені відповідні завдання. Вони роздруковуються для кожного слухача курсу.

Продовження

Опубліковано в категорії: Різне | Залишити коментар