“Один день спілкування з чудовим вчителем вартує більше, ніж 1000 днів роботи з підручником”

   Саме так говорить японська мудрість. Однак на сьогоднішній день увесь світ переживає важке випробування, спричинене пандемією коронавірусу. Головне завдання – зберегти життя та здоров’я людей. Запровадження карантину змінило життя кожного з нас, та особливо вплинуло на роботу закладів освіти, змусивши пристосовуватись до нових умов надання освітніх послуг. На вчителів і батьків  покладено нові обов’язки, до яких більшість виявилися не готовими.  Постало питання, як шукати і готувати матеріали, як проводити уроки. Не всі вчителі вміли вільно користуватися комп’ютером, інтернетом і різними платформами. Усе це їм довелося вивчити і надолужити за короткий час. Батьки так само зіткнулися з новими випробуваннями, адже їм довелося бути активними учасниками або ж свідками дистанційного навчання своїх дітей. Тож  вирішила запитати  вчителів про те, яке їх ставлення  до дистанційного навчання, їх поради  батькам для мотивації  дітей до онлайн-навчання. 

Анастасія САФІЯНИК, вчителька інформатики  Стрийської ЗЗСО І-ІІІ ст. №2 ім. А. Корчака: «Звісно, живого спілкування з однолітками та вчителем нічим не замінити, але на сьогоднішній день дистанційне навчання – необхідність. Дистанційне навчання – це добре організована самоосвіта з використанням комп’ютерної техніки й комунікаційних мереж. Сьогодні існує безліч варіантів навчання для  дистанційної  освіти: освітнє телебачення, аудіо та відеотрансляції, відеоконференції, E-Learning, різноманітні інтернет-трансляції, інтернет-конференції. В нашій школі  використовуємо платформу електронного журналу, де кожен учень має доступ до своїх оцінок, а також ця платформа забезпечує спілкування з учнями та батьками. Я, як вчитель інформатики, використовую власний створений сайт, де розміщую розробки уроків різного типу: практичні, теоретичні завдання, онлайн-тестування, інтерактивні вправи, відеоуроки. Для спілкування з учнями використовуємо ZOOM, електронну пошту. На мою думку, дистанційне навчання – це можливість навчатися в будь-який час, можливість навчатися в своєму темпі, в будь-якому місці, в спокійній обстановці. Але найбільші проблеми, які виникають при дистанційному навчанні, стосуються того, що не всі учні мають технічне обладнання, доступ до мережі; низька мотивація учнів, адже не всі учні звикли працювати самостійно, та недостатній контроль над засвоєнням учнями одержуваних знань».

Оксана КАЗИБРІД, вчителька англійської та німецької мов Лисятицької ЗЗСО І-ІІІ ст.: «Дистанційне навчання – це виклик сьогодення. Причому виклик одночасно всім: вчителям, учням, батькам. Переваги та недоліки будуть завжди. Але на даному етапі (незалежно від методів дистанційного навчання чи освітніх навчальних платформ) це, однозначно, метод «проб і помилок», на яких вчилися вчити або вчимося. Безсумнівно, недоліки поки що переважають. Елементарно підводить гаджет або інтернет- з’єднання. Молодшим школярам важко зайти на освітню платформу без допомоги дорослих. Роль вчителя у дистанційному навчанні змінюється. Він стає наставником, ментором. У свою чергу, ключовою проблемою є вміння учнів працювати самостійно, вміти аналізувати, критично мислити. Якщо учні дійдуть до усвідомлення цього – це й буде вагомою перевагою дистанційного навчання.

Серед недоліків є й контроль. Вчитель звик контролювати усіх учнів одночасно. Зараз контроль можливий під час синхронного навчання або з використанням різних тестових форм (під контролем мається на увазі процес вивчення, закріплення та контроль знань). Це питання сумлінності та відповідальності учнів, які навчаються без відповідного контролю вчителя, а також, здебільшого, батьківського контролю. Слід не забувати про спілкування («живе спілкування»). Вчителі однозначно вигадають «101 спосіб», як подати, пояснити, засвоїти навчальний матеріал, але живого спілкування це не замінить. Спілкування, під час якого вчитель по очах дітей бачить – чи вони його розуміють, на що потрібно звернути увагу, що потрібно повторити і можливо не один раз. 

Слід пам’ятати, що формат навчання змушує змінити його обсяги, щоб учні не проводили надто багато часу за монітором комп’ютера або екраном телефона. «Вершина айсбергу» – це перевірка робіт. Звичайно, роботи учнів завжди перевіряються. Відмінним є те, що вони перевіряються, а потім аналізуються з кожним учнем індивідуально. Зверніть увагу на те, що школа, окрім знань, дає можливість соціалізації, вчить взаємодії, допомоги, дружби. І все це на уроці, в процесі навчання. 

Дистанційне навчання буде у нашому житті і надалі, через певні епідеміологічні чи інші ситуації. Тому потрібно ставитись до нього, як до чогось важливого, недовготривалого, але неминучого. Передусім, вчителям і учням потрібно поважати працю і час один одного. Тоді й дистанційне навчання (з усіма своїми недоліками) буде налагоджено».

Соломія СИНИШИН, соціальний педагог Стрийської ЗЗСО І-ІІІ ст. №5 ім. В. Стасюка: «Одним з головних недоліків дистанційного навчання є те, що діти залишаються без належного нагляду дорослих, у сумлінному виконанні учнями завдань навчального матеріалу і не тільки, бо батькам протистоїть ще одне випробування – фінансове.  Також збільшується вразливість дітей до соціальних ризиків, особливо в мережі інтернет. Існує високий ризик, що ми стикнемось із педагогічно занедбаними дітьми, оскільки в учнів не виникає труднощів стосовно того, щоб знайти вже готові відповіді на самостійні чи контрольні завдання вчителя в інтернеті, що знижує рівень знань, а хтось і цього не робить. 

Контроль батьків щодо перебування у віртуальному просторі дітей значно зменшується, тому відповідальність за якість отриманих знань лежить саме на дітях. Батьки повинні допомогти їм у цьому, а педагоги, як супер герої, врятувати світ від неосвіченості.  Дистанційне навчання є одним із випробувань для нашого суспільства, тому рівень стресостійкості знизився, що сприяє загостренню емоційно-нестабільного стану у всіх учасників навчального процесу. Тому потрібно навчитись чітко розмежовувати свій час та вміти його поєднати:  «Час навчання або роботи», «Час здорового відпочинку», «Час із сім’єю», «Час для саморозвитку», «Час для себе». 

У період тривалого карантину посилюється роль соціальних педагогів закладів освіти, до фахових обов’язків яких належить забезпечення соціально-педагогічного супроводу учасників освітнього процесу, які опинилися у складних життєвих обставинах, перебувають у кризових ситуаціях, захист конституційних прав і статусу, законних інтересів здобувачів освіти. Необхідно працювати саме у цьому напрямку, бо фізично та психічно здорова дитина – щаслива дитина. Любімо та бережімо своїх дітей. Вони у нас найцінніше».

Дистанційне навчання стало таким собі експериментом і випробуванням для педагогів, учнів та батьків. Комусь до вподоби, хтось з нетерпінням чекає на повернення у школу, бо, однозначно, живого спілкування не замінить жодна інтернет-платформа. Наразі не усі готові до таких нововведень. Як буде далі – час покаже. 

Уляна Васів. 

Опубліковано у Випуск 1, Освіта. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.