НАШІ ЗА КОРДОНОМ

   Марію Федоришин, нашу землячку із села Нежухова, завжди вабили українські жіночі прикраси, передусім коралі. Своєю неповторністю, настроєм їх авторів. І лише опинившись в Італії, як і тисячі інших українок, з’явилося бажання спробувати і собі, зайнятися такою творчістю. Вчилася, експериментувала, пройшла не один  онлайн майстер-клас. У її доробку є не лише коралі, але й гердани. Сьогодні у музеї «Україна», що на вулиці Сандонато у місті Болонья, розміщуються її витвори на окремому стенді. Та це не було визначальним у нашій розмові. Бо пані Марія невтомно поверталася до теми гуртування українців в далекій Італії щодо допомоги нашим військовим підрозділам.

   «Ще з 2014 року активно займаємося збором необхідного для військових. Це і кошти, і продукти харчування, й одяг, і засоби гігієни, і медичні засоби, – зазначила Марія Федоришин. – Настоятель церкви св. Михаїла УГКЦ тут, в Болоньї, отець Михайло Бойко підтримує всі ініціативи, допомагає. Не втрачаємо, як кажуть, свого українства. При церкві є два хори, виступи яких завжди зацікавлюють місцевих.

   Повсякчас організовуємо ярмарки біля церкви.  На них – солодощі, печиво, що печуть парафіянки, інші речі, в тому числі й творчі. Серед них й мої коралі. Правда, із початком повномасштабної війни в Україні мої вироби змінилися. Тепер вони лише на одну-дві низки. Виручені кошти від такого ярмаркування, звісно, передаються на потреби військових.

   Пригадую, дізналися, що в регіоні Болоньї з’явилися перші українські біженці. Сформувалися пункти допомоги для них. Зібрані речі потрібно було сортувати, пакувати. Ніхто з нас не залишився осторонь. Ми ж українці, повинні підтримувати один одного і допомагати в такий непростий для усіх час. Тепер така допомога надається адресно. 

   Після важкого поранення один з наших військових Володимир Мазурик був направлений сюди на лікування. Ну як, скажіть, не підтримати героя, не провідати в лікарні, не поцікавитися його потребами.

   Організовуємо постійні акції в містах на підтримку України, аби тим самим привернути увагу італійців, донести до них жахіття війни, що триває в Україні, показати як важлива їх підтримка. Звісно, і серед них трапляються різні. Російська пропаганда за десятки років зробила своє. Тому й чуються провокативні меседжі на кшталт «а що робитимемо взимку, треба грітися». З теленовин тема війни в Україні не зникає.

   Знаєте, я вже збиралася повертатися додому. Та розпочалася повномасштабна війна в країні. Подумала: де буду кориснішою? Бо тут є певна налагодженість роботи щодо допомоги військовим, співпраця з іншими організаціями, окремими людьми. Тому залишилася».

   Благодійні ярмарки при церкві св. Михаїла й далі повсякчас відбуваються. На одній з них були представлені витвори стриянок – волонтерок громадської організації «Майдан Стрийщини». Приміром, свої картини передала мисткиня Оксана Гуда, коралі, браслети – Наталія Луковська… Були й майстерно розписані фарбами кулеметні гільзи. Зібрані кошти від їх продажу на ярмарку, зрозуміло, передані на допомогу військовим.

   «Війна зачепила кожного. Родичі, знайомі захищають рідну землю від ворога. Усім їм потрібна наша підтримка. Пані Марія та Оксана з міста Галич, які зараз в Італії, організували збір коштів для придбання дронів, тепловізора для земляків-військових. Майже щотижня зібрана нами допомога направляється в Україну. Те, що найнеобхідніше вже зараз. Нам усім потрібна перемога над ворогом. Альтернативи немає. Вона є єдиним шляхом захисту нашої свободи, демократії не тільки для нас, але й майбутніх поколінь».

Тетяна Долішня.

Опубліковано у Випуск 31-32, Різне. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.