«НАЙБІЛЬШИЙ У СВІТІ СЛОВ’ЯНСЬКИЙ ЕТНОГРАФ»

Історія однієї особистості

  17 липня, виповнилось 150 років від дня народження видатного вченого, класика української фольклористики, основоположника українського етнографічного музикознавства Філарета Колесси. Нашого земляка, бо народився він у селі Піщани (колись Татарське) в 1871 році.

  Його батько, виходець із селян, був священиком. Коли Філарету виповнилося три роки, сім’я переїхала в село Ходовичі, в будинок, що був збудований за кошти мешканців трьох сіл і зараз є резиденцією священика. У сім’ї виховувалося троє синів – Олександр, Іван та Філарет та доньки Емілія та Павліна. Найстаршому Івану доля подарувала недовгого віку. За професією був лікар. За порадою І.Франка він першим почав збирати народні пісні у Ходовичах. Вже п’ять років по його смерті в 1903 році у Львові вийшла його збірка «Галицько-руські пісні з мелодіями». Інший брат Філарета Олександр був професором Карлового та Львівського університетів, відомий філолог, автор пісні «Шалійте, шалійте, скажені кати». Сестра Павліна вийшла заміж за ходовицького хлопця Степана. Дуже бідувала, бо чоловік загинув на заробітках. А Емілія була акторкою у Франківську. Захворіла на тиф і померла. Дідусь і бабуся по маминій лінії з роду Менцинських. Тому двоюрідним братом їм усім доводиться світової слави оперний співак Модест Менцинський.

  Любов до музики і пісні передалася дітям від матері. Часто в дитинстві Філарет вилазив на дерево біля будинку і слухав пісні у виконанні місцевих дівчат та хлопців. Зворушлива дружба єднала його із старшим братом Іваном. Усе це разом, мабуть, і пробудило у Філарета інтерес до фольклору. Вже в 10-річному віці він вправно акомпанував собі на гітарі і співав народні пісні. На жаль, йому не вдалося оволодіти грою на фортепіано, про що завжди шкодував…

  Після закінчення сільської школи Філарет Колесса продовжив навчання у Стрийській гімназії. На той час місто вирізнялося поважним музичним життям, де потужно розвивалося хорове мистецтво. Саме тут Філарет знайомиться з видатним композитором, сподвижником М.Лисенка Остапом Нижанківським. Останній керував студентським хором, а також організовував курси елементарної теорії музики, тим самим намагаючись сприяти розвитку художньо-естетичних смаків молоді та любові до рідного мистецтва. Згодом цим хором вже диригує Філарет Колесса (1888 р.). Це була його перша важлива сходинка в музично-професійному мистецтві. Ще навчаючись у гімназії, Філарет зібрав чимало фольклорного матеріалу, був прийнятий до таємного студентського гуртка. Його члени ставили за мету вивчення української культури, влаштовували Шевченківські свята. На одному з таких вечорів Ф.Колесса прочитав реферат про М.Лисенка. «Чим був для нас Шевченко в літературі, тим був для нас Лисенко в музиці». І неспроста, бо саме музика Лисенка справила великий вплив на Філарета, а ще побудила бажання серйозно нею займатися.  Він самотужки вивчає гармонію, бере уроки гри на скрипці у Доліста, капельмейстера духового оркестру.

  Першими композиторськими спробами Ф.Колесси були обробки народних пісень «Ой дуб та й на дуба». «Ой коню ж мій коню». Їх він показав О.Нижанківському, який дав високу оцінку. Така підтримка найавторитетнішого композитора Галичини стала значимим стимулом для його подальшої праці на музичній ниві.

  Та життя складається по-іншому. 20-річний Філарет вступає до Віденської духовної семінарії. В листах до брата Івана він зізнається, що наука є для нього справжньою мукою. І тільки музика допомагає жити. Брат надсилав Філарету пісні для обробок, які він називав найдорожчими скарбами. У Відні Ф.Колесса відвідував оперні вистави, концерти, деякий час керував хором при церкві св. Варвари. У Віденському університеті прослухав цикл лекцій з гармонії у видатного симфоніста Брукнера. І через рік полишає духовну семінарію та вступає на філософський факультет Львівського університету (відділ української і класичної філології), стає членом співочого товариства «Боян», пізніше членом його правління. На першому конкурсі, організованому «Бояном», нагородою були відзначені щедрівки Філарета Колесси. Він видає пісенні збірки «На щедрий вечір». «Вулиця», «Обжинки»», «Гаївки». «Вулиця» була дуже відома і витримала п’ять перевидань. Ці пісні виконували всі галицькі хори.

  Деякі з цих збірок Ф.Колесса надсилає М.Лисенку. Вони листувалися багато років, а зустрілися лише в 1903-ому на відзначенні 35-річчя музичної діяльності М.Лисенка. До цієї дати Філарет підготував значимий реферат про діяльність основоположника української музики. Він постійно надсилав Лисенку ноти, а той виправляв помилки, аналізував твори. «Фольклор – це саме життя, і тому потрібно підтримувати постійний зв’язок з народом». Невдовзі виходить збірник авторства Колесси із 50-ти народних пісень «Наша думка», що складається з двох частин. А його першою великою працею була «Ритміка українських народних пісень». Працює Ф.Колесса вчителем гімназії в Самборі, Стрию, бо в умовах Австро-Угорщини він не міг мріяти про кращу роботу.

  Новий етап творчої діяльності Ф.Колесси пов’язаний з вивченням українського епосу. Його праці на цю тему прославили Ф.Колессу як вченого на цілий світ. У 1908 році Леся Українка з чоловіком Климентом Квіткою організували за свій кошт експедицію на Полтавщину з метою запису народних дум за допомогою фонографа. Кращої людини, яка могла б відчути, зрозуміти і відтворити стиль дум як Філарет Михайлович не було. На пропозицію поїхати відгукнувся радо. Проте не обійшлося без труднощів. Викликавши підозру з боку царської влади, Ф.Колесса не отримав дозволу на вільний проїзд по Лівобережжі, що був осередком козацького народного  мистецтва. Довелося обмежитися поїздкою в Миргород, куди запросив відомий український художник Сластьон. Сюди з’їхалися лірники, кобзарі. Повністю вдалося тоді записати репертуар Кравченка, бо інші не могли довго затримуватися. Дуже допомогла Л.Українка, яка сама фонографувала думи від харківського кобзаря Гната Гончаренка, якого вважали віртуозом серед бандуристів. У 1909 році Ф.Колесса виступає на ІІІ Міжнародному конгресі музичного мистецтва у Відні з рефератом про козацький епос, ілюструючи його фонограмами. Згодом побачила світ праця Ф.Колесси «Мелодії українських народних дум». Високо оцінила її Л.Українка: «Ваша робота прекрасно виконана, те, що ви списали, становить таке велике діло, що більшого від вас ніхто не може вимагати, кажу вам просто, що коли б вас земляки цінили так, як ми з чоловіком, то не було б славнішого за вас етнографа-музиканта на всю Україну. Моральну нагороду двоє не вміли дати тому, хто заслуговує на признання мільйонів». У всій його творчій діяльності ці великі люди були для Ф.Колесси провідною зіркою, що мерехтіла на темному небі Австро-Угорської монархії і панської Польщі.

  У 1918 році на основі дисертації про віршовану і музейну форму дум Ф.Колессі було присвоєно звання доктора слов’янської філології у Віденському університеті. В 1924 році Ф.Колесса був запрошений на І конгрес слов’янських географів та етнографів у Празі, де виступив з доповіддю «Речетативні форми української народної поезії». Пізніше він виступає на всіх з’їздах, конгресах, представляючи та пропагуючи українську культуру. Коли на ІІ конгрес, що відбувався у Польщі, уряд не запросив представників з України, брати Колесси виступили проти явної дискримінації. А ось такий випадок стався в Антверпені під час Міжнародного конгресу народного мистецтва. Ф.Колесса дещо припізнився і, коли зайшов у зал, головуючий Белла Барток сказав: «Давайте оплесками привітаємо найбільшого в світі слов’янського етнографа».

  У 1929 році Ф.Колесса став дійсним членом Академії наук. Значимою є його праця «Народні пісні з Галицької Лемківщини», що включає загалом 820 пісень. Нарешті Ф.Колесса полишає роботу в гімназії. Постійно виступає на всіх закордонних конгресах, на весь світ заявляючи, що є такий український народ.

  1939-й – переломний етап в історії західних земель. Об’єднання з радянською Україною. На той час Ф.Колесса викладає у Львівському університеті, керує кафедрою фольклору, етнографії, а також директорує в етнографічному музеї у Львові. Його земне життя завершилося 3 березня 1947 року…

  Син Ф.Колесси Микола продовжив і розвинув справу батька. Сьогодні говоримо про нього як основоположника національної диригентської школи, музикознавця, композитора, науковця. Зрештою, його діти та онуки теж музиканти.

  Творчою спадщиною Ф.Колесси і сьогодні послуговуються музикознавці, дослідники. А незабаром у нашому селі, де він народився, постане пам’ятник Ф.Колессі. Перший та єдиний в Україні. Авторства львівського скульптора Тараса Мороза. Його відкриття планується у вересні. Тоді ж відбудеться всеукраїнський фестиваль народної пісні «Колесса Фольк UA-2021», учасниками якого будуть народні хорові колективи звідусіль. Цей культурно-просвітницький проєкт присвячуватиметься 150-річчю від дня народження знаного фольклориста та музикознавця Філарета Колесси.

Тетяна Попович,

біблітекарка бібліотеки с.Піщани.

Опубліковано у Випуск 6, Історія, Культура і духовність. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *