МАНДРІВКА «ЗАЛІЗНИЧНИМИ» ВУЛИЦЯМИ СТРИЯ

     Знайомство гостей та мандрівників з нашим містом розпочинається із залізничного вокзалу. Його перша будівля з’явилася в 1872-1874 роках, збудована залізницею ерцгерцога Альбрехта. До того ж тоді вокзал станції Стрий став й культурним центром міста. Тут збиралося шановане товариство випити запашної кави в ресторації вокзалу та подивитися вистави знаного театру Бачинського, що відбувалися тут. Літньої пори щонеділі на вокзалі звучала музика у виконанні залізничного оркестру, створеного в 1885 році. Будівля вокзалу була цегляною. За часів Австро-Угорщини всі вокзали будувалися добротно. Аж ніяк не з дерева, навіть у гірській місцевості. Враховуючи, що Стрийський вокзал дуже схожий на перший такий у Станіславові (нинішній Івано-Франківськ), архітектором котрого був Людвік Вежбицький (з 1897 по 1904 роки очолював Львівську дирекцію залізниці), можна припустити ідентичність цих проєктів.

     З боку колій було перонне накриття. Вхід на перон був платний. З правого боку вокзалу, від колії, в прибудові, спочатку розташовувалися житлові приміщення начальника станції та службовців. Зліва – технічні приміщення. В самому приміщенні вокзалу знаходилися зали очікування для пасажирів різних класів, квиткові каси, пізніше й поштове відділення. А ще – відділення жандармерії. У підвалах вокзалу були кімнати для ув’язнених. Туди ж начальник станції міг відправити на три доби тих залізничників, які провинилися на службі.

     Враховуючи, що вокзал був кам’яною будівлею та розміщувався досить далеко від місця великої пожежі в Стрию в 1886 році, то він не постраждав. Після пожежі довший час в приміщенні вокзалу розміщувалося староство та пошта. В кадастровому плані залізничної частини міста за 1880 рік вказано два кутових будинки, згідно з архівними даними як 54 квартири житлових приміщень, але не вказана адреса, так як на той час з привокзальної площі не було облаштовано вулиць, а тільки проєктні напрямки. Пізніше в правому кутовому будинку (якщо дивитися від вокзалу в бік міста) розмістився готель «Імперіал». Неподалік в будинку теперішнього міського сиротинця знаходилося управління залізниці ерцгерцога Альбрехта. Керував тут барон, інженер Роман Гостковський (згодом ректор, професор Львівської політехніки). На фасаді будинку й досі збереглися контури герба залізниці ерцгерцога Альбрехта. В 1880 році залізниця Альбрехта була націоналізована та перейшла у власність Австрійської державної залізниці.

     Починаючи з 1890 року, Стрий починає інтенсивно забудовуватися житловими та адміністративними кам’яними будинками. І залізниця розпочинає будівництво житлових будинків для своїх працівників. Майже всі теперішні вулиці Крушельницької, Коперника, частково вулиці І. Франка та Вокзальної, пізніше частина вулиці Олесницького, забудовується для потреб залізниці та її працівників. Житло надавалось керівникам та спеціалістам різного рангу як службове, а також на умовах винайму.

     Під час Першої світової війни у вересні 1914 року в Стрию сформований легіон УСС. Про ці події свідчить меморіальна дошка на фронтальній стіні вокзалу, встановлена з нагоди 90-річчя цієї історичної події. Достеменно відомо, що під час війни на вокзалі знаходився тимчасовий військовий шпиталь для австрійських військових. У травні 1915 року російські війська полишили Стрий. Під час відступу вони пошкодили вокзал, знищили та вивезли весь рухомий склад, а це паровози та вагони. Було зруйновано й залізничну майстерню, вивезено все складоване вугілля. Часи змінюються, а психологія росіян аж ніяк.

     Після війни будівлю вокзалу відбудували з незначними змінами щодо покрівлі та фасаду. Саме це приміщення було повністю розбомблено в червні 1941 року німецькими загарбниками. Також було знищено тоді цехи вагоноремонтного заводу та паровозного депо. Оскільки після Другої світової війни вокзал ще лежав у руїнах, то квиткові каси та адміністрація вокзалу розташовувалися у правому кутовому будинку привокзальної площі. Тут же були контори різних підприємств залізниці. Пізніше частину будинку займало управління транспортної міліції. Після відбудови вокзалу на першому поверсі цього будинку запрацювала їдальня, а згодом кафе. В іншому кутовому будинку відразу після війни була організована їдальня виключно для залізничників, які харчувалися тут за спеціальними талонами. Згодом обслуговувала всіх без винятку. На другому поверсі цієї будівлі знаходився штаб 330 полку НКВС. Після його реорганізації приміщення перейшло до новоствореної вечірньої школи №13, а згодом тут запрацювала вечірня школа робітничої молоді №1. Тепер тут житлові квартири. 

     У 1954 році на місці старого вокзалу за проєктом архітектора Л. Травянка збудовано новий. На цих роботах були задіяні німецькі військовополонені. Окрім вокзалу, всі інші відбудовчі та будівельні роботи на залізниці після війни також проводилися ними. У Стрию знаходився спеціальний табір МВС №232 для німецьких військовополонених.

     Мандруючи вулицею Вокзальною, бачимо житлові будинки, котрі побудовані за часів Австро-Угорщини для залізничників. На розі вулиць Коперника та Вокзальної в післявоєнний час знаходилася військова залізнична комендатура, а далі залізнична лазня (цієї будівля вже не існує). На вулиці Коперника з правого боку – школа №6. Вона збудована в 1892 році, проте навчальний процес розпочався тут пізніше. Ця школа одна з найстаріших у Стрию. За непідтвердженими даними вона, знаходячись в залізничному районі, ймовірно, була побудована для дітей залізничників. З початком І світової війни (а також в часи Другої світової) в школі розташовувався військовий шпиталь.

     Повернувши ліворуч на вулицю Крушельницької, у кутовому будинку за часів Польщі, знаходилися контори різних залізничних підприємств, а навпроти в будинку – дитячий садок для дітей залізничників. Тепер тут центральна дитяча бібліотека. Далі – красивий будинок, споруджений за кошти залізниці в 1906 році як молодіжний культурний центр польської молоді, переданий польському молодіжному гімнастичному товариству «Сокіл», котре утримало  його до 1939 року (в Стрию в ті часи було ще одне, вже українське, товариство «Сокіл»). У 1950-х роках тут діяв Стрийський драматичний театр. Тепер – міський Будинок культури. А навпроти, через дорогу, – костел святого Йозефа, збудований в 1909 році у стилі модерн з елементами готики. Якраз в цьому районі проживали залізничники римо-католицького віросповідання. Костел вони будували для себе. Кошти вносили не тільки стрийські залізничники (в основному поляки), але й залізничники усієї окружної Львівської залізниці. В ті часи такі костели були у Львові (костел святої Ельжбети на площі Кропивницького), Станіславові, Самборі, Перемишлі. Після урочистостей, котрі проходили в «Читальні колійовій» за участі залізничного оркестру та хору гімназистів, відбулося освячення храму архиєпископом Більчевським. При костелі жили сестри-назаретянки. Пізніше було відкрито сиротинець для дітей працівників залізниці. В костелі проходили Служби Божі до 1945 року. За радянських часів костел не діяв, тут розміщувалися продовольчі та промислові склади, магазин меблів. В 1999 році після ремонту та встановлення іконостасу почав діяти як православна церква Архистратига Михаїла. 

     Біля міського Будинку культури – колишня вілла «Турег», збудована в ті ж роки що і костел. Нині тут розміщується центр творчості дітей та юнацтва. А в минулому це був парафіяльний будинок костелу св. Йозефа, де також жили сестри-назаретянки. Спортивний майданчик ДЮСШ – частина колишнього стадіону товариства «Сокіл», а також залізниці. Далі в будинку під №12 розташовувалася школа для дітей залізничників з польською мовою викладання. Вона була споруджена набагато раніше, аніж школа №6. Після відкриття останньої, вона закрилася, а будинок перетворився на житловий для вчителів.

     На теперішній вулиці Франка розташовується корпус ДЮСШ. Це колишня «Читальня колійова», іншими словами будинок культури залізничників. Його було відкрито 1 червня 1907 року. Тут працювали різні творчі колективи, зокрема залізничний духовий оркестр під керівництвом Тадея Ільницького. Цей колектив запрошували на всі свята та урочистості, котрі відбувалися у місті. До речі, саме в «Читальні колійовій» на зборах залізничників було прийнято рішення про будівництво костелу святого Йозефа. Поруч розміщується одноповерховий будинок під №5 з характерним орнаментом на фасаді, властивому будівлям суспільного значення в часи Австро-Угорщини. За непідтвердженими даними, з розповідей старших поколінь, це була початкова залізнична школа.

     Біля дитячої лікарні ще один невеликий будинок з таким же орнаментом на фасаді. Із спогадів та переказів старожилів відомо, що тут розміщувалася залізнична медична амбулаторія. З архівних документів достеменно відомо, що медичні послуги та обов’язкове медичне обстеження залізничників надавали лікарі Діонісій Хальбазані та Мечислав Солтисік. Останній заопікувався здоров’ям не тільки залізничників, але й мешканців міста. Якраз на вулиці Франка розташовується будинок лікаря, над дверима якого збереглася дотепер медична емблема зі зміями.

     На перехресті вулиць Олесницького та Бандери бачимо два кутові будинки, в котрих з 1944 по 1956 роки розміщувався Стрийський відділок Львівської залізниці. У правому будинку – управління відділку. Вхід сюди був тільки по перепустках. Зазначу, що в ті роки залізничники носили військові пагони, а посада начальника відділка відповідала генеральській. У лівому кутовому будинку розташовувалися політуправління, ревізорський апарат по безпеці поїздів, а також редакція Стрийської газети залізничників. Вдалині по вулиці Бандери будинок, де донедавна розміщувалася стоматполіклініка. Раніше це була залізнична поліклініка. За непідтвердженими даними за часів Австро-Угорщини тут розміщувалося ремісниче залізничне училище.

     Усі будинки з лівого боку по вулиці Олесницького (теперішній п’ятиповерховий житловий будинок, адмінбудівля дистанції сигналізації та зв’язку, житловий двоповерховий будинок та так званий «бригадний» будинок) належали залізниці. Трьохповерховий, «бригадний», будинок побудований за часів Австро-Угорщини, рік не відомий, але на кадастровій карті Стрия за 1905 рік він позначений. Спочатку тут знаходилося кондукторське відділення для поїзних бригад ст. Стрий, пізніше – різні залізничні контори та гуртожиток.

     Поруч із пішохідним  мостом, котрий був споруджений в 1947 році, адмінбудівля Стрийської дистанції колії. А ось про багату історію одного з найдавніших підприємств краю – вагоноремонтного заводу можна довідатися, завітавши до його музею.

     Стрий – місто з багатою історією, яку доповнюють яскраві сторінки його «залізничного» минулого.

Василь Цуцей,

дослідник історії залізничних підприємств Стрийського вузла.

Опубліковано у Випуск 37-38, Історія, Різне. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *