Історія аптечної справи в нашому місті нараховує більше двох століть. І має свої етапи становлення, тісно пов’язані з історією розвитку медицини в Стрию. Їх можна умовно розділити на чотири періоди. Початок першого датується 1809 роком. Саме тоді в Стрию була заснована перша аптека. Її відкрив чех Боулік. Вона розміщувалася в першому мурованому будинку на майдані Ринок. Аптека стала першим оздоровчим центром у нашому місті. Мешканці мали можливість придбати ліки в аптеці та пройти обстеження і проконсультуватися щодо лікування. До цього часу у Стрию таких закладів професійного лікування не існувало, бо медиків-ескулапів до 1809 року не було. Люди в основному «рятувалися» методами народної медицини в домашніх умовах. А засоби для лікування купували на ринку у численних знахарів та травників. Таке лікування не завжди було ефективним.
Вілла Хальбазані (зараз тут знаходиться дитячий садок №4)
На базі аптеки Боуліка була відкрита перша невелика приватна лікарня. Після нього закладом керував аптекар Годцонер, але на схилі віку, за міськими переказами, з ним трапився прикрий випадок. Він помилково видав не ті ліки дружині місцевого адвоката. Тож справу Годцонера викупив Діонісій Хальбазані. Сам доктор Хальбазані працював у медичній службі залізниці, був активним громадським діячем, засновником товариства ім.Костюшка і головою музичного товариства «Гедзьба». Принагідно про історію будинку родини Хальбазані, що є напрочуд цікавою. Він розташовується на теперішній вулиці Олесницького, 24. Вілла споруджена на початку ХХ століття для самого Діонісія Хальбазані та двох його сестер в яскравому сецесійному стилі. Бездітний Хальбазані заповів будинок дитячій установі. Тепер тут розташовується дитяча дошкільна установа № 4.
Та повернімося до нашої «аптечної» історії. Вже в 1903 році в Стрию було три аптеки – Хальбазані, Леона Гертнера і Йозефа Айхмюллера, у 1914-ому – чотири аптеки. За тодішньою традицією та з рекламною метою цим закладам давались поетичні назви з використанням прийменника «під». Так, аптека Й. Айхмюлера мала назву «Під Матінкою Божою», аптека Леона Шора – «Під золотим орлом», аптека Норберта Габера – «Під золотою зіркою».
Пізніше у спадкоємців Хальбазані найстарішу аптеку викупив Мартин Собель, що спеціалізувався на створенні косметики власного виробництва, яка була відома далеко за межами краю.
Реклама аптеки Габера 1912 р.
Різноманітним було обладнання тодішніх аптек. Кожен власник намагався якнайкраще оформити торговельний зал, щоб привабити якнайбільше покупців. Неповторним був і аптечний посуд. Обладнання однієї з тогочасних стрийських аптек зберігається в Національному музеї медицини в Києві. Хоча і в нашому місті дещо збереглося. Передусім облаштування одного з торгових залів. Воно знаходиться в «Стрийській міській соціальній аптеці», що розташовується на проспекті Чорновола (колишня аптека №21, згодом аптека №135 та ЦРА №136).
Гостра конкуренція спонукала власників тодішніх аптек виготовляти також лікувальні вина, мінеральні води, косметичні засоби. В аптеках поряд з лікарськими засобами пропонувалися й хімічні товари та матеріали, хімікати для фотографії та інше.
Лікування було дорогим і не всі жителі могли оплатити медичні послуги. Тому смертність серед простих мешканців міста була великою.
Дещо покращилися умови лікування під час Першої світової війни, коли у Стрию відкрилися військові шпиталі. До військових лікарів за допомогою зверталися мешканці Стрия та навколишніх сіл. Після утворення в листопаді 1918р. Західно–Української Народної Республіки в місті сформувався повітовий уряд. Якраз тоді розпочинається другий етап становлення медицини та аптечної справи. В Стрию розташувалися лікарські установи ІІІ корпусу Української Галицької Армії, куди за допомогою і зверталось цивільне населення. В місті було засновано Окружну військову аптеку, де працювали санітар –поручик і доктор Роберт Ляндес та аптекар, поручик Мойсей Ляндесберг. Станом на 1925рік у місті налічувалось вже п’ять аптек і три дрогерії.
Колектив аптечних працівників Стрийщини. Фото 1978 р.
Третій період в історії Стрийської фармації тривав з післявоєнних років і до проголошення незалежності України. У серпні 1944 року вдруге до Стрия вступила радянська армія. В жовтні запрацювала лікарня та поліклініка. Розвиток лікувальних закладів вимагав і надання адекватної медикаментозної допомоги. Наприкінці сорокових років у місті функціонувало п’ять аптек, аптечний магазин санітарії та магазин оптики. У різні періоди керуючими аптек були Й.Айхмілер, Є.Сакварелідзе, В.Іванченко, М.Шевченко, О.Авдеєва. С.Андрієвський. В 1949 році на посаду рецептаря аптеки № 21 був прийнятий І.Сенишин. З 1950-го Іван Володимирович – керуючий аптекою №22, яка адміністративно підпорядковувалася Дрогобицькому обласному аптекоуправлінню (Стрий входив як районний адміністративний центр до складу тодішньої Дрогобицької області), та виконував функції управління підпорядкованими аптеками №№21,23,23,25. Під керівництвом І.Сенишина розширюється матеріальна база стрийських аптек, відкриваються нові аптеки в Дашаві та Моршині. Ще до недавнього часу відпочивальників відомої оздоровниці рятували ліки, виготовлені дбайливими руками моршинських фармацевтів, а око милував неповторний, виконаний в самобутньому стилі, дизайн приміщення аптеки.
Після створення в Україні центральних районних аптек в Стрию функціонує ЦРА №136, до складу якої входять аптеки міста, Стрийського та Сколівського районів. З часу створення ЦРА і по 1987 рік беззмінним керівником ЦРА №136 був І.Сенишин.
Із розвитком сільської медицини виникає потреба у відкритті аптек у сільській місцевості. Перед ЦРА постає вимога відкриття аптек та аптечних пунктів у кожному населеному пункті, де є сільська амбулаторія чи фельдшерсько-акушерський пункт. У вісімдесятих роках минулого століття в Стрийському районі в складі ЦРА №136 функціонувало 18 аптек ( 7 – в Стрию, 2 – в Моршині, одна в Дашаві та 8 сільських аптек). Кожна з аптек, окрім відпуску готових лікарських засобів, займалася і виготовленням екстемпоральних ліків. З метою кращого обслуговування лікувальних закладів одну з аптек було реорганізовано в міжлікарняну аптеку №139.
Відкриваються аптечні пункти в лікувальних закладах та медичних частинах промислових підприємств. При кожному фельдшерсько -акушерському пункті функціонують аптечні пункти ІІ групи (їх налічувалося близько 50). Завдяки їм можна було швидко отримати необхідні ліки безпосередньо в населеному пункті, де проживав хворий, що становило неабияку зручність. Тривалий час на базі ЦРА №136 функціонувала школа передового досвіду по обслуговуванню сільського населення.
Стрий – великий залізничний транспортний вузол. Тут зосереджувались і різноманітні залізничні підприємства. Далеко за межами Галичини була відома Стрийська залізнична лікарня. А ліками працівників колії забезпечували також дві аптеки, що підпорядковувалися дорожньо – транспортному управлінню.
В аптечній мережі Стрийщини на той час працювало більше 120 працівників. Висококваліфіковані фахівці щедро передавали свій досвід та знання молодим випускникам фармацевтичних навчальних закладів, а ЦРА № 136 була постійно діючою базою практики та інтернатури для молодих фармацевтів та провізорів. І по сьогоднішній день багато стриян з вдячністю згадують тодішніх працівників аптек, які сумлінною працею перетворювали аптеки в еталон допомоги та збереження здоров’я людей. Це В. Сенишин, Я. Дахній, С. Коцовська, М.Федоренко, С.Гресько, І.Минда, М.Опришко та багато інших відданих обраній справі професіоналів.
Фото аптеки Айхмюллера на сучасній вулиці Коновальця
Четвертий період в історії стрийських аптек знаменується проголошенням незалежності України. Завдяки вигідному географічному, транспортному розміщенню та розвиненій мережі лікувальних закладів в місті бурхливо розвиваються приватні аптечні структури. В різний час їх налічується близько сотні. Велика кількість аптек, здавалось би, повинна сприяти зниженню цін на ліки, а жорстка конкуренція сприяти покращенню якості медикаментозного обслуговування. У виграші повинні бути пацієнти. Але є й інша, як кажуть, сторона медалі. Нові аптечні заклади відкриваються виключно в середмісті Стрия та в лікувальних закладах. Глобалізація фармацевтичного ринку призводить до монополії мережевих аптек, які реально контролюють ринок. Традиційні аптеки поступово витісняються в непривабливі сегменти ринку і не витримують конкуренції. Передусім закриваються сільські аптеки, які завжди були дотаційними (за період Незалежності припинили існування практично всі сільські аптеки та їх структурні підрозділи, не відкрито жодної нової аптеки в сільській місцевості). Комунальні аптеки, що забезпечували населення дешевими ліками власного виробництва, припиняють займатися цим «невдячним» видом діяльності, а згодом і своє існування.
Сьогодні на Стрийщині всього дві аптеки комунальної власності – КП «Аптека №141 м.Моршин» та КП « Стрийська міська соціальна аптека». Одна з них – у Моршині – зберегла можливість індивідуального виготовлення ліків власного виробництва. Саме ці аптеки несуть нині найбільше соціальне навантаження, забезпечуючи ліками соціально незахищених жителів Стрийщини, пільгових категорій населення, виконуючи національні програми щодо забезпечення доступності лікарських засобів та дотримуючись аптечних традицій століть.
Орест Іваницький,
директор КП «Стрийська міська соціальна аптека».
