ІСТОРІЯ «СКАЛИ» ОЧИМА ФУТБОЛЬНОГО ФАНА

  Футбол називають спортом номер один, грою мільйонів. З цим не посперечаєшся. І неважливо чи це знана, чи місцева команда, кожен футбольний матч це завжди цікаво, захоплююче, видовищно і викликає шквал емоцій у вболівальників, тим паче фанів. До речі, між ними принципова різниця. Бути вболівальником це одне. А от футбольні фани – це вже своя субкультура. Вони відвідують не лише домашні матчі своєї команди, але й виїзні, активні учасники всіх її навколофутбольних подій. Найголовніша відмінність ще й у стилі підтримки команди. Фани активно підтримують, незважаючи на рівень її гри та підсумковий рахунок матчу.

  «Кожен справжній фан вболіває за свій футбольний клуб, а не за команду. Адже склад команди, його керівництво може змінюватися, а футбольний клуб як ідея та цілісне утворення залишається незмінним, – наголосив у розмові про футбол, зокрема стрийський, і місцевих фанів Андрій Бабяк, завідувач інфекційним відділенням центральної міської лікарні. Спитаєте, до чого тут медицина і футбольний фан? Все просто, бо саме п. Андрій ще в 1986 році разом з однодумцями заснував місцевий фанський рух «Ультрас» на підтримку стрийської «Скали» та увійшов до «255 славетних постатей футбольної Стрийщини» (видання із серії «Віхи футбольної історії Стрийщини»). І це ще не все…

А. Бабяк – автор книги «Скала Стрий: 100 років злетів та падінь», що якраз була написана до столітнього ювілею місцевого футбольного клубу. Тут його історія, світлини, статистика результатів усіх проведених матчів, розповіді про них, склади команд різних років, витяги із газетних публікацій минулого і дещо про фанський місцевий рух. Сьогодні це видання справжній раритет, бо навіть у п. Андрія є лише його сигнальний примірник. Це й зрозуміло, адже ця книга – своєрідний літопис стрийської «Скали», яка цьогоріч відзначає своє вже 110-річчя.

  Немало хлопчаків з дитинства захоплюються футболом, але не завжди це спонукає їх стати згодом не просто вболівальниками, але й справжніми фанами. У житті Андрія Бабяка так сталося. 

  «Як і всі, в дитинстві грав у футбол. Неодноразово дідусь розповідав про стрийську «Скалу», її історію. І про їх зелено-малинову форму, що була символічною (зелений колір уособлював Карпатські ліси, малиновий – козацький стяг). Як і про його меценатів, яких сьогодні називаємо будителями Стрийщини. Насамперед о. О. Нижанківський. Якщо говорити про місцевий футбол, то варто сказати, що стрийська «Скала» є одним з найдавніших клубів України. Перші відомості про футбол у Стрию відносяться до 1906 р. Перший матч у місті відбувся 29 червня 1906 року, коли збірна стрийської гімназії поступилась збірній Львова. А в 1911 р. українці Стрия організували власний спортивний клуб, який названо було «Скала». Ідея назви з’явилася під час поїздки команди до Перемишля на матч із «Сяновою чайкою». Обговорюючи стратегію гри майбутнього матчу, один з гравців (Паращак) сказав, що мають стояти всі як скала. Це слово і зумовило назву команди. До 1930 р. до міста на товариські матчі неодноразово приїжджали команди з Будапешта, Відня та ін. Стрияни змагалися в чемпіонаті Українського Союзу і в Підкарпатському окрузі.

  У радянський період, звісно, футбольний клуб «Скала» був заборонений як націоналістичний. Натомість існували «Локомотив», «Авангард», «Буровик», «Машинобудівник».

  Саме в середині 80-х років у Стрию зароджується фанський рух. На підтримку «Буровика» (розуміємо як «Скала») вперше виїжджають молоді вболівальники, що активно підтримують свою команду. «Нас тоді було близько 15 активних фанів. Їздили на матчі в Дрогобич, Самбір, Львів та ін. Але ми не були лише простими вболівальниками. Кожен матч улюбленої команди, незалежно домашній чи виїзний, був для кожного особливою подією. Ми жили футболом. Це сьогодні не проблема замовити банери. В той час до кожного матчу готували свої «банери» – на ватмані слова підтримки команді. Складали речівки, які сьогодні є звичним явищем. І прокрикували їх під час матчу під супровід барабану, який також брали з собою. Фанський рух «Скали» (стрийська команда була завжди «Скалою», незважаючи на всі зміни назв) був і своєрідною рекламою Стрия».

  На початку 1989 року на хвилі національного відродження було відновлено футбольний клуб «Скала». Першим його президентом став Володимир Бурій. Саме цього року А. Бабяк написав гімн «Скали» «Забивайте, стрийські, гола» на мотив народної пісні «Розпрягайте, хлопці, коні». І з того часу лунав неодноразово.

  «Повторюсь, справжні фани це ті, які, незважаючи на труднощі клубу, все одно завжди підтримують. А їх у «Скали» теж не бракувало. Звісно, й успіхів також. В 1990 р. «Скала» здобула право виступати в І обласній лізі. Виборола друге місце і стала віце-чемпіоном області. Найкращим був фанський виїзд до Новояворівська. Нас було 35 чоловік. Матч закінчився з рахунком 4:0 на користь господарів. Проте наприкінці матчу вся команда підійшла до нашого сектора і подякувала за підтримку. Вболівальники «господарів» були в шоці. Вони такого ще не бачили, щоб після програшу команда дякувала вболівальникам!

  Ще один цікавий епізод з історії «Скали». В 1992 році в 1/8 Кубка України суперником «Скали» було знане київське «Динамо». Гра відбулася 28 лютого і транслювалася по телебаченню. Частина вболівальників їхали до Києва автобусом, а ми (12 чоловік) їхали поїздом. В столиці вразили афіші – зверху йшлося про матч «Динамо»-«Барселона» 4 березня, а знизу –  «Динамо»-«Скала» 28 лютого». Під час розминки футболістів до нас підійшли кияни і спитали «шо за город Стрий?». Відповіли: якщо привезти все населення міста на цей стадіон, то залишаться вільні місця. Кияни пообіцяли нам мінімум 0:5. Проте після гри ( вона завершилася нічиєю) вони визнали, що нашу команду недооцінили. А 14 березня у Стрию було справжнє свято – матч у відповідь з «Динамо». Перші вболівальники були на стадіоні зрання. Загалом було приблизно 20 тисяч глядачів. Вони сиділи не тільки на трибунах, але й огорожі, навколишніх деревах. Стрийські футболісти захищались відчайдушно. І знову бойова нічия. 1:1. Достойний результат! Вирували такі емоції, що й словами не передати. Адреналін, як кажуть, зашкалював. Після матчу команду «Скали» глядачі проводжали стоячи. Є відеозапис цього матчу».

  Куди не їхала б на матч «Скала», фани завжди з нею. Не відлякувала відстань. Це був Ужгород, Мукачево, Чернівці і навіть Суми. Та згодом команда «Скали» була розформована через фінансові труднощі. І в 2001 році зусиллями нашого земляка В. Фека команду «Газовик» (Комарно) було переведено до Стрия. І знову матчі, перемоги, звісно, не завжди. Фанський рух теж отримав друге дихання.

  «Вперше «Скала» виграла чемпіонат ІІ ліги України і здобула путівку в першу лігу. Також був встановлений певний рекорд – 29 матчів без поразок! Дебютний сезон в І лізі виявився досить вдалим. Пригадую виїзний матч з львівськими «Карпатами». В секторі на стадіоні було близько 100 стриян, і ми активно підтримували свою команду. 

  У фанському житті все траплялося. І сутички з фанами інших команд чи навпаки, як було у матчі «Скали» із «Спартаком» (Івано-Франківськ). Разом вболівали в одному секторі стадіону. Бувало по різному. Інколи доходило і до втручання міліції».

  Невдовзі, вкотре через ті ж фінансові проблеми, «Скала» припинила своє існування. В 2007 році завдяки Зеновію Карпінському в чемпіонаті області була заявлена команда «Скала-Екран». В Кубку Львівщини вона виступила досить успішно. «Наступного року ТзОВ «Екран» припиняє самотужки фінансування і команда знімається з чемпіонату. Нами були зібрані сотні підписів, в пресі надруковано звернення фанів, проте результату це не дало. «Скала» в черговий раз припинила своє існування. Однак вже весною 2009 року в чемпіонаті області була заявлена команда «Скала-Стрий». Команда була створена на базі ФК «Моршин» і за сприяння Миколи Кмітя переведена у Стрий. В цей час вперше в місті формується потужне фанське угрупування. Наш рух тоді був найактивнішим за всю історію клубу. Вперше було проведено фанський марш (перед матчем з «Карпатами-2»), випущено фанські «рози», банери тощо. На стадіоні у Кам’янкоі-Бузькій навіть влаштували фаєр-шоу. Правда, клуб за це сплатив штраф.

  У цьому чемпіонаті команда почала виступати у формі в зелено-малинових кольорах. Тоді ж і фанський рух в Стрию значно покращився як кількісно, так і якісно. Команда «Скала» проіснувала 9 років за президентства М. Кмітя».

  І знову той самий фінансовий віраж, що зумовив проблеми «Скали». Проте сьогодні команда переживає нове своє «відродження» і демонструє хороші результати. Отож, «Скала» розпочинає нову сторінку в своїй історії. 

  «Безмежно радий, що сьогодні наша «Скала» знову у грі. І підтримка її з боку місцевої влади, й особливо міського голови О. Канівця, додає оптимізму. Перший заступник міського голови М. Дмитришин, до речі, на початку 90-х років був капітаном «Скали». А це багато значить. Ось і реконструкція стадіону розпочалася. А щодо фанського руху «Скали», то він дещо загальмувався. Посоліднішали фани минулого. Сьогоднішні є, але вони не організовані у справжній фанський рух. Він є неповним, коли об’єднує своїх адептів тільки під час футбольних ігор. Це має бути способом життя. У свій час ми навіть випустили три номери газети «Стрийська Скала».

  Андрій Бабяк не лише досвідчений, справжній фан «Скали» (його знають і називають просто – Миронович). Починаючи ще із шкільних років, він у зошитах детально записував, з ким грала «Скала», з яким рахунком завершився матч тощо. Така детальна статистична інформація. І так впродовж не одного десятка літ. Недаремно його іменували «архіваріус». Але і це ще не все. А. Бабяк володіє, так би мовити, «музеєм «Скали», де зібрані ним афіші, значки, шарфи, програмки, світлини… Всього й не перелічити. Навіть брендовий годинник. І кожен цей «експонат» – своєрідний етап в історії «Скали». Як зазначає п.Андрій, усі вони займають кімнату в помешканні його мами. «Звісно, хочеться, аби з ними знайомилися, про них знали. Готовий передати усю цю колекцію в музей «Скали», який, гадаю, варто облаштувати в нашому місті. Приміром, на міському стадіоні після реконструкції. Погодьтеся, «Скала» заслуговує на це, аби її вже 110-річну історію знали, захоплювалися нею і вболівали за дійсно нашу команду».

Любов Тиченко.

Опубліковано у Випуск 7, Різне, Спорт. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *