ГРИВНЯ КРІЗЬ ПРИЗМУ РОКІВ

Історію країни можна пізнавати не лише з підручників, книг, досліджень. Але й завдяки різноманітним колекціям. Приміром, банкнот. Саме їх колекціонуванням займається стриянин Тарас Сорочак. Він не тільки фаховий бухгалтер одного з місцевих підприємств, художник, поет, але й колекціонер української валюти – гривні.

Почалося все на початку 90-х років. Саме тоді в обігу почали «ходити» нові українські гроші – карбованці (купоно-карбованці, або як тоді їх називали «купованці»). Вони для Тараса, який тоді навчався у школі, видавалися іграшковими. Тому попросив батька залишити йому декілька – номіналом 1, 3 та 5 карбованців. Згодом вже навчаючись в університеті, поглянув на них дещо серйозніше і з’явилося бажання зібрати колекцію всіх українських банкнот, починаючи з далекого 1917 року, створення Української Народної Республіки. Ось так все розпочалося і закрутилося.

Будь-яке колекціонування – справа непроста і фінансово затратна. Тарас Сорочак писав картини, продавав, а на виручені кошти поповнював колекцію новими раритетами. «Найдавнішою у моїй колекції, – розповів п.Тарас, – є банкнота номіналом 100 карбованців 1917 року. Це перша банкнота випущена українською владою і в обіг вона увійщла 5 січня 1918 року за новим стилем. Грошова одиниця УНР отримала назву карбованець від слова «карбувати», робити насічки. Вона для мене найулюбленіша. На ній вперше з часів Київської Русі офіційно зображено тризуб. Через жовтогарячу кольорову гаму банкноту в народі називали «яєчнею». Особливостями її є й те, що тут відсутні водяні знаки (через що часто підробляли) і зображення на звороті перевернуте по відношенню до лицьової, як кажуть, догори дригом. Написи на банкноті здійснено чотирма мовами – українською, російською, польською та єврейською (ідишем), що підкреслювало толерантність тодішньої влади до інших національностей, що проживали в Україні. Дизайнерував тодішні банкноти художник Георгій Нарбут. Він, до речі, займався й оформленням державних грамот, інших документів.

На той час всі без виключення банкноти мали один номер і друкувалися в Києві. Дрібні гроші (тепер копійки) називалися шаги. Цікаво, що в 1918 році в Україні фунт вершкового масла коштував 4 карбованці, пуд картоплі – 7 карбованців і 20 шагів, фунт хліба – 21 шаг, фунт свинини – 1 карбованець 65 шагів, чоловічий костюм – 300 карбованців, капелюх – 24, черевики – 80. Послуги щодо розпилювання дров – 40 карбованців. Друковані періодичні видання – від 15 до 40 шагів…

За часів УНР було прийнято рішення про впровадження нової грошової одиниці – гривні, проте в обігу вона з’явилася за часів уряду П. Скоропадського. Ось чому банкноти номіналом 2, 10, 100 і 500 гривень містять назву «Українська Народна Республіка», а банкноти 1000 і 2000 гривень – «Українська Держава». Вони друкувалися вже в Німеччині, мали водяні знаки. І з технічного боку були досконаліші. Банкнота номіналом 100 гривень 1918 року є однією з найкрасивіших. На ній тризуб, довкола якого вінок з квітів та плодів. Оформлення доповнене зображеннями селянки із сніпом та робітника з молотом. У нижній частині вказано, що 1 гривня містить 8,172 долі щирого золота. Тоді введені в обіг «марки» – шаги (сучасні копійки).

За часів Директорії з’являються нові банкноти – знову карбованці. Одна із найкращих тодішніх грошових купюр – банкнота у 1000 карбованців, виконана в стилі українського бароко. Вона має всі атрибути державних грошей і є добре захищеною від фальшування. На звороті – дві жіночі постаті з рогом достатку та булавою в руках. Саме від булави і пішла назва банкнот – «гетьманки». На всіх без винятку банкнотах тих часів зображені символічні постаті, а не реальні».

Це був період появи перших українських грошей. Із становленням незалежності України у 90-х роках розпочинається новий етап їх новітньої історії. Т. Сорочак показав колекційний набір карбованців України з 1991-го по 1996 рік, випущений Національним банком країни. Тоді банкноти іменувалися саме так. Найбільший номінал – 1000000. А вже опісля з’являються знову гривні. Яскраве свідчення тому, що історія таки повторюється.

«Гривні вводяться в обіг у 1996-ому. Хоча ще в 1992 році вони були видрукувані в Канаді. Це банкноти номіналом 1,2, 5, 10 і 20 гривень. Авторами ескізів гривень незалежної України є художники В. Лопата та Б. Максимов. Під час вибору портретів на банкноти вони спочатку намагалися дотримуватися історичного порядку та причетності кожного до розбудови української державності. Планували розмістити на одній і портрет княгині Ольги, та не склалося. Зображення Володимира Великого та Ярослава Мудрого створено, виходячи з писемних описів Київської Русі. Їх образи створювалися художником В. Лопатою з власного портрета. Те ж стосується і зображення Івана Мазепи на банкноті 10 гривень, яке також має мало спільного з його реальним портретом. У 1991 році були розроблені ескізи банкнот 500 і 1000 гривень, на яких зображені Данило Галицький і Петро Могила. Проте ці зразки так і не були затверджені. Цікавий факт: на всіх випущених 1992 року в обіг банкнотах відомі особистості України зображені з вусами і немає жодної жінки. Мені особисто гривневі банкноти цього першого покоління подобаються. Є тут дотриманість певних стилів. Усі вони вилучені з обігу в 2003 році. А ось вже серед банкнот другого покоління з’являється жіночий портрет – Лесі Українки (200 гривень).

Банкноти третього покоління в дечому схожі з євро. Кожна з них має свій визначений колір. На 100-гривневій купюрі тепер портрет молодого Т. Шевченка. Жартували, що це портрет тодішнього президента В. Ющенка, поруч портрет його дружини Катерини. Хоча насправді – героїня Шевченківської поеми. І гроші є причиною жартів. А ось банкнота номіналом 500 гривень зазнала нищівної критики. Що тільки не говорили про зображення поруч портрета Г. Сковороди. Насправді це власний малюнок філософа. До речі, на банкнотах номіналом 200 і 500 гривень портрети розмішуються вже з іншого боку.

Четверте покоління сучасної гривні розпочалося із появою нових купюр, закінчуючи номіналом у 1000 гривень. На них портрети розміщуються по центру. Стосовно гривні найбільшого номіналу є багато зауважень, починаючи з вибору портрета (чому Вернадський, а не, приміром, Пулюй) і дизайнерського виконання (надто багато різних шрифтів)».

Ще навчаючись у школі, Т. Сорочак створював свої гривні. Тоді не було ще ксероксів, тому малював самостійно. Приміром, на його 25-гривневій купюрі був портрет М. Лисенка, на 2-гривневій – княгині Ольги, на 200-гривневій – С. Бандери, 100-гривневій – молодого Т. Шевченка. Ця тема не полишає його і донині. Як результат, створений ним календар банкнот. На кожній з них виключно портрети жінок – визначних особистостей країни. І кожна з них, на думку п.Тараса, уособлення тих чи інших цінностей. Так, портрет Ліни Костенко представлення совісті нації. Є у Т. Сорочака задум створити «стрийські» банкноти.

Існує таке поняття як бракована банкнота. У колекції Тараса Сорочака вони також присутні. Приміром, одногривнева (із перевернутим зворотнім зображенням), 100-гривнева (відсутність палітри біля портрету Т. Шевченка). Навіть виготовлення грошей процес не ідеальний. Нацбанк України періодично випускає так звані презентаційні та колекційні банкноти. Вони теж є в колекції стриянина. Одна з них вертикального зображення. 

«Такими «вертикальними» банкнотами послуговуються вже в багатьох країнах, приміром Аргентині, Швейцарії та ін. Це зручно, бо сьогодні всі активно послуговуються банкоматами. Ще одна тенденція у сьогоднішньому світі банкнот – випуск полімерних, із застосуванням передових технологій. Вони і цікаві зовнішньо, і довговічні, і добре захищені (їх дійсно неможливо підробити). Такі банкноти вже в обігу у Великобританії, Румунії та ін. Першою запровадила їх Австралія».

Вони також присутні в колекції Т. Сорочака. Та в пріоритеті була і залишається українська гривня. Бо, за словами стриянина, її історія напрочуд цікава. Колір, захисні знаки, зображення на банкнотах, символи і навіть міцність – все це її складові, завдяки яким можна «прочитати» багато. Тому розповідь Т. Сорочака про кожну банкноту з колекції це ніби екскурс в минуле, направду викликає зацікавлення та змушує подивитися на таку звичну кожному гривню зовсім по-іншому.

Любов Тиченко.

 

Опубліковано у Випуск 8, Історія, Різне. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.