ДО ВІЙСЬКОВИХ НА СХІД

Десятки сотень кілометрів тривав шлях на східні позиції військовослужбовців стриян – міського голови О. Канівця, депутатів міської ради М. Пищика та В. Шведа, старостів М. Яхвана та Т. Греська, заступниці начальника управління культури, молоді та спорту міської ради Ю. Курилишин, командира зенітно-ракетного полку імені Українських Січових Стрільців І. Величка, військового капелана полку о. Ю. Лесишина, начальника волонтерського штабу Стрийщини С. Веги, підприємців П. Маковського і В. Супруна, голови «Спілки учасників АТО (ООС) Стрийщини» Ю. Драпалюка, представника ДУКу А. Мельника, адміністратора парафії Успення Пресвятої Богородиці м. Стрия о. М. Гринишина, пароха парафії Всіх Святих Українського Народу о. І. Барабаша, а також водіїв В. Гука, М. Олійника, І. Балабанського, Р. Пасимківа.

Це вже вдруге така чисельна стрийська делегація відвідала підрозділи полку, що дислокуються сьогодні на сході України, доставивши сюди подарунки, смаколики, книжки, дитячі малюнки нашим військовим. Їх збирали чи не всією громадою. А напередодні туди ж вирушила вантажівка із збірними дерев’яними побутовими будиночками для військовослужбовців. 

Під час цієї поїздки у Слов’янську на фасаді будівлі СБУ було встановлено та освячено пам’ятну дошку стриянину Герою України Юрію Дяковському. 

Поділилися враженнями від кількаденної поїздки на Схід 

Олег КАНІВЕЦЬ, міський голова: – Ще під час весняної поїздки на Схід побували біля будинку СБУ в Слов’янську, де був закатований стриянин Юрій Дяковський та інші українські патріоти. Виникла думка про необхідність встановлення тут на фасаді будинку пам’ятної дошки стриянину Герою України. Відповідні листи було надіслано меру Слов’янська та місцевому СБУ. Ми в свою чергу подбали про виділення необхідних коштів для її виготовлення згідно з рішенням сесії міської ради. 

У Слов’янську стрийські священики відправили панахиду за загиблими та здійснили освячення пам’ятної дошки Ю. Дяковському. Відбувся мітинг-реквієм, сценарій якого підготували працівники місцевого управління культури. Були присутні стрияни, військовослужбовці та місцеві мешканці (близько 100 чоловік). Так склалося, що Україну завжди розділяли. Не лише територіально, але й за її героями. Юрій Дяковський  справді є героєм не лише Стрийщини, але й Слов’янська, усієї України. Він віддав своє життя якраз в ім’я єдності країни.

На фасаді будинку місцевого СБУ є пам’ятна дошку Володимиру Рибаку, місцевому депутату, що загинув за свою проукраїнську позицію. Зрештою, місцеві мешканці розуміють, якби не ті хлопці з Майдану доля 100-тисячного Слов’янська була б дійсно трагічною…

Зустрічалися з мером Слов’янська В. Ляхом. Непроста тут ситуація. Більшість депутатів – члени партій «ОПЗЖ», «Наш край», «За мир і розвиток» з проросійськими поглядами. І як результат, робота ради була блокована. Тому з травня на території Слов’янської ТГ працює міська військово-цивільна адміністрація. 

Цікавою була розмова з заступником міського голови. Він мовив, що місцеве населення віком 60+ навчалося в той час, коли ще працювали українські школи. І думають вони відповідно. А ось покоління 40+ зовсім інше. Саме серед них багато проросійськи орієнтованих громадян. 

Побували на всіх бойових локаціях наших військовослужбовців. Передали їм гостинці, відзнаки міського голови, подарунки. Заступнику командира батальйону, старшому лейтенанту – квадрокоптер. Свій хлопці втратили місяць тому. Поспілкувавшись з молодими офіцерами, хочу сказати: це наша українська військова еліта. Втім, розмов із військовослужбовцями було немало, і настрій у них бойовий. «Якщо я не буду воювати, то хто ж тоді. На долю нашого покоління випало захищати рідну землю від ворога» – ось таке їх розуміння та тверда позиція. 

Повертаючись додому, не оминули місто Дніпро. Саме Дніпропетровщина стала в 2014-ому форпостом українства. Зустрілися з міським головою Борисом Філатовим, якому в той момент вручали відзнаку доктора політології Київського національного університету імені Т. Шевченка. Приємно вразили відвідини центральної бібліотеки, що тепер є бібліотекою української діаспори імені Дж. Маккейна, знаної людини не лише в США, але й в Україні. Вона створена за сприяння та пожертви Мірка Пилишенка. Тут зібрано близько 5 тисяч примірників рідкісної української літератури. Давність деяких з них становить 500-600 років. 

Такі поїздки на Схід є важливими та необхідними. І для військовослужбовців, і для нас. Наше місце тут, а там – наша місія. Там, де зараз основний бій із зовнішнім ворогом. Планую, аби такі поїздки на Схід відбувалися двічі на рік. І вже знаємо, з чим поїдемо до військовослужбовців наступного разу.

Степан ВЕГА, начальник волонтерського штабу Стрийщини: – Роботи з виготовлення двох побутових будиночків (збірно-розбірні модулі) розпочалися ще в червні. До них долучилися місцеві підприємці В. Форостина, М Карпінський, Ю. Павлучкович, М Сидорак. Викликався їх доставити вантажівкою на Схід І. Кітела. 

Готували смаколики для військових церковні парафії, громадські організації (серед них – «Союз українок», «Майдан Стрийщини»). Фонд громад «Рідня» та місцевий «Пласт» готували вареники (понад 1000 штук!). Долучилися до цієї підготовки і місцеві школи, а також громада УГКЦ міста Болонья, що в Італії. Два мікроавтобуси та позашляховик, повні подарнуків для військових, вирушили на Схід. 

Відвідали військовослужбовців стрийського підрозділу, що перебувають сьогодні на бойових позиціях. Міський голова О. Канівець нагородив кращих відзнаками та іменними годинниками. Були спеціальні подарунки і для жінок-військовослужбовців. Про них подбала волонтерка Г. Андреєва.

Новий дерев’яний побутовий будиночок вже був зібраний. Його освятили стрийські священики. Згодом у каплиці відбулася спільна служба Божа. 

Далі вирушили до Слов’янська. Місцеві мешканці, зазначу, були подивовані тим, як наші священики провели поминальну панахиду за загиблими та освячення пам’ятної дошки Юрію Дяковському. Стосовно вражень від знайомства з цим містом – вони позитивні. Багато української символіки. І хоча переважна більшість з них розмовляють російською, проте вважають себе українцями. 

Побували на позиціях двох батарей у районі Бахмута, Дружківки. Знайомилися з їх життям, побутом, а ще з місцевими підприємцями, які підтримують наших військових. Тут відбулося нагородження військовслужбовців відзнаками міського голови та служба Божа. Найдальше розташовувалась третя батарея стрийського полку. Туди прагнув потрапити староста М. Яхван, адже мав передати подарунок від односельчан старшому лейтананту Оксані Лешко, яка родом з Нежухова. 

Зрештою, на кожній батареї були передані військовим стрийські смаколики, подарунки. До них додалися і міні-бібліотечки  (25 – 30 книжок), які передав від Фонду громад «Рідня» та КС «Вигода» П. Маковський. 

Такі поїздки на Схід – це можливість для військових бодай на мить забути про війну, відчути радість від спілкування із земляками, поласувати домашніми наїдками. Загалом настрій у наших військових позитивний. Вони мужні, рішучі, готові до виконання бойових завдань, фахово підготовлені. Принагідно зазначу, що будиночки для військових необхідні на кожній батареї. Адже це збірно-розбірні модулі, що можуть використовуватися ними і під час навчань на полігонах. 

До організації таких поїздок повинні, на мою думку, долучатися всі ОТГ Стрийського району. Відповідна програма «Народ і армія єдині» прийняті Стрийською та Ходорівською громадами. Варто, аби так було в кожній ОТГ. 

о. Мирон ГРИНИШИН, адміністратор парафії Успення Пресвятої Богородиці м. Стрия: – Вперше побував у наших військових на сході країни. Вони тягнуться до молитви, церкви. Багато з них приступали до сповіді, Святого Причастя. На війні немає невіруючих. У підрозділі є капличка, де військові можуть помолитися, поставити свічку. Вони відчувають потребу в молитві. 

Командир полку І. Величко, який був з нами в поїздці, опікується військовими. І вони тягнуться до нього, поважають. Без перебільшення, сформувалася нова генерація українських військових. За ними – майбутнє. Вони – армія рівня НАТО. Та й дух у військових бойовий. Вони готові до будь-якого розвитку подій. А ще вони так потребують і чекають на наші подарунки, нехай і незначимі. Це неабияка втіха для них. Після однієї служби Божої підійшов до мене військовослужбовець і мовив: «Я побував сьогодні вдома». Веду до того, що кожен такий приїзд – це небуденна подія для військових, вони хочуть відчувати нашу підтримку та увагу.

Вразило, як бідно живуть люди в селах цього краю. Хати маленькі, часто незугарні. Одразу розумієш, чому багато хто з місцевих сприймає Росію як еталон – вони просто не бачили іншого. Жили з шахт, підприємств, які занепали. Хоча в той же час поля доглянуті, вже поорані для нового врожаю. І це додає надії. Як і те, що на відкриття пам’ятної дошки Ю. Дяковському прийшло багато людей з квітами…

На моє запитання заступнику мера Слов’янська «чому не збираєте духовенство на зустрічі?», він відповів: «Ми намагалися. Та місцевий священик сказав, що не буде стояти з ними». Він, зрозуміло, з Московського патріархату. В місті дві церкви УПЦ та одна УГКЦ. Та, звісно, російських більше. На мою думку, трагедія Сходу – брак церкви з українською позицією. Бо церква відкриває людське серце. Якщо вона є українською, тоді в душі кожного відкривається любов до рідної землі. Ісус Христос був розіп’ятий за те, що проповідував Євангеліє. І мешканцям Сходу потрібне Слово Боже. Найголовніше – вони готові слухати і чути. 

Знаєте, що було неабияк помітно? Дороги. Їх будівництво тут активно триває. У Слов’янську за європейські гранти збудована сучасна школа з відповідною технікою, інтерактивними дошками, картами. Тут навчається, окрім місцевих, онлайн до 30 відсотків дітей з окупованих територій. На мою думку, потрібна виважена державна політика в цих регіонах, аби по-справжньому тут утвердилося українство. 

Юрій ДРАПАЛЮК, голова ГО «Спілка учасників АТО (ООС) Стрийщини»: – Кажуть, час лікує. Та повертатись в ті місця, де воював, втрачав побратимів, завжди непросто. Ніби повертаєшся в минуле і проживаєш його знову і знову… На місці руїн з’являються нові споруди, розбудовується інфраструктура міст, нові сучасні дороги. Зміни відчутні. 

Вирушаючи на Схід, знали, які підрозділи відвідаємо, які в них потреби. І найголовніше – відчували, що нас чекають. Військовослужбовці забезпечені всім необхідним. Проте кожен приїзд земляків – це справжнє свято для них у круговерті воєнних буднів. 

На позиціях нашого полку зустрів багато побратимів, які сьогодні захищають нашу землю від ворога. Серед них стриянин Сергій Марков, який підписав контракт і знову тут. Війна не відпускає. Як сказав він, мусить бути тут, аби передати досвід молодим, бо перемогу мусимо здобути. 

Велика подяка учням шкіл, які передали подарунки для військових. Їх малюнки, солодощі завжди є бажаними для кожного. 

Інколи чуються розмови, що військові на Сході вже втомилися від війни. Так думають ті, хто, як кажуть, сидять на дивані. Бо ті, хто побував на війні, хто сьогодні воює проти ворога, думають кардинально по-іншому. Немає місця будь-якій зневірі чи безнадії, а навпаки, наші військові сповнені бойового духу, бажання захищати рідну землю від російського агресора. Не забуваймо, що війна триває нині, зараз, у ці хвилини. За наш спокій там, на Сході, стоять відважно найкращі з українців.

Любов Тиченко. 

Опубліковано у Актуальна тема, Випуск 13. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *