ЦІКАВЕ ТВОРЧЕ РЕМЕСЛО

   Одинадцять вихованців міської дошкільної навчальної установи №12 разом із вихователькою Вірою Марочканич з непідробним інтересом розглядали розміщені на столах невеличкі верстати та з нетерпінням очікували чогось особливого. Так воно й сталося. Майстер-клас із виготовлення дерев’яних соняшників. Та спочатку діти почули розповідь про цю рослину, що доповнювалася слайдами на екрані. Перед тим, як приступити до творчого процесу, кожен з них отримав бейдж із власним ім’ям. Звісно, у формі яскравого соняшника. За трафаретом діти малювали свої рослини на невеличких дерев’яних заготовках. А далі о. Андрій Циб детально розповів про наступний етап роботи. Одягнувши фартушки, сівши за верстати, діти старанно творили квітку. Допомагали їм у цьому о. Андрій, Віра Репка, Лідія Веклич, Лідія Циб із творчої майстерні «Світлиця Андрея Шептицького», що діє при місцевому храмі села Коростів. Наступний етап – політ творчої фантазії дошкільнят – розмальовування квітки. Емоції, що вирували в кожної без винятку дитини, не передати словами.

«Це так звані виїзні заняття нашої творчої майстерні, – розповів о. Андрій, настоятель церкви прп. Параскеви Тарнавської у Коростові, ініціатор відкриття «Світлиці Андрея Шептицького». – Творча майстерня за рік своєї діяльності вже знана багатьом. Сюди приходять не лише діти, але й дорослі, також внутрішньо переміщені особи, які проживають у селі. Відбуваються заняття з теслярства, цікаві зустрічі, бесіди. Стосовно наших виїзних занять, то вони вже відбулися в навчальних закладах не лише Стрия, але й Дашави, Моршина, Славська, Козьови та ін. Таким чином прагнемо знайомити якнайбільше дітей із роботою з деревом, аби вони пізнавали  давнє народне ремесло».

   Ідея створення такої майстерні виникла в о. Андрія Циба не спонтанно (як і відкриття «Світлиці Андрея Шептицького»). Приміщення місцевої школи у Коростові колись належало монахам-студитам. Вони оселилися тут із благословення Митрополита А. Шептицького. Ще перед початком Другої світової війни він ставив завдання духовенству – створити в Коростові ремісничу школу. З іншого боку, теслярство для о. Андрія є давнім захопленням, любить працювати з деревом, повсякчас цікавиться технологіями обробки деревини. Врешті, й місцеві люди з давніх часів займалися цим. Та одна справа мріяти, інша – втілення задуму в життя. Одним з перших, хто повірив в цю ідею та фінансово підтримав, був Фонд громад «Рідня». До речі, немало проєктів коростівчан зреалізовано якраз при підтримці цього Фонду.

   «Світлиця Андрея Шептицького» – творча школа із сучасними технологіями, – продовжив О. Андрій. – Тут діти, молодь, дорослі вчаться цікавому народному ремеслу, проводять змістовно час. Із задоволенням навчаю інших працювати з деревом. І коли бачу захоплені очі «учнів», розумію: робимо добру справу. Врешті, наша «Світлиця Андрея Шептицького» це не просто навчання, зустрічі. Це світлиця розвитку громади».

Лідія Паращак. 

Опубліковано у Випуск, Випуск 33-34, Різне. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *