Думки вголос
Провідні психологи світу стверджують, що відлік переосмислення та перебудови свідомості людини починається з провалів та звершень. Чи замислювались колись над тим, що таких переломних моментів у нашому житті є чимало і, давайте будемо відверті, не з усіх свідомо виносимо урок.
Людині, як створінню запрограмованому на конкретні стандартні життєві цілі, що в більшій мірі боїться відрізнятися від інших, залежить від думки оточення, важко в один момент змінити своє життя, перевернувши його з ніг на голову своїми думками, ідеями, діями. Коли прийшли у цей світ, чи подавали у пологовому будинку кожному з нас проштамповану, підписану та з «мокрою» печаткою інструкцію життя? ЇЇ складаємо самі, крок за кроком, день за днем, з року в рік. І в кожного з нас ця «інструкція» прописана іншим почерком, іншим кольором, на іншому бланку. Ми скаржимося на життя сьогодні, але якщо завтра зникне те, що маємо сьогодні, казатимемо: «Боже, як вчора було добре». Ми розучилися цінувати те, що маємо, прагнемо більшого щодня, але, на жаль, це прагнення у більшості стосується лише матеріального. Ми не прагнемо щоденного духовного, фізичного, інтелектуального росту. Ми прагнемо кращого авто, «розумнішого» гаджета… А чи не бере страх лише від думки, що телефон/комп мудріші за людину, функціональніші, надійніші? Даймо кожен собі відверту відповідь на питання: «Чи щаслива(ий), чи задоволена(ий) своїм життям?». Впевнена, близько 60 відсотків засумнівається, 20 відсотків шукатимуть причину в безробітті/інфляції, і лише решта подумають: а може й справді варто починати змінювати себе.
Давайте будемо свідомі того, що зміни починаються не зі зміни іміджу. Вони розпочинаються із зміни нашого мислення та сприйняття навколишнього середовища, нашого повсякденного буття. Погодьтесь, якщо вам набриднуть до «мурашок» по тілу штори в кухні – купите нові, а не почнете жалітися знайомим, що вас нудить від їх кольору. Чому ж так важко змінити свою свідомість, вийти із зони комфорту і перестати скиглити, боротися за своє? Знаєте, відповідь очевидна – лінь, страх і думка: а що подумають, скажуть люди?
Ми готові «пахати» від ранку до ночі, щоб купити новий iphone, котрий коштує кілька десятків тисяч гривень, але немає грошей на благодійність, допомогу жінці/чоловіку/дитині, хворим на рак, туберкульоз і низку інших важких недуг, чи апарат для підтримки дихання в новонароджених. Куди прямуємо? За що боремося? Для кого і для чого?.. Давайте перебудовувати свою свідомість, своє буття. Давайте вчитися та цінувати любов і добро.
Марта Шкрібинець,
студентка Львівського національного університету імені І.Франка.
