БІСЕРНІ ПРИКРАСИ В СТИЛІ ЕТНО

      Українськими вишиванками захоплюється увесь світ. Але їх неможливо уявити без певних аксесуарів – етнічних прикрас. Саме вони додають колориту, довершеності та неповторності. Буяння фарб, різноманіття форм та технік виготовлення, оригінальність – все це українські етно-прикраси. Вони, що формувалися впродовж багатьох століть, на щастя, не втратили своєї привабливості й нині. Чимало людей (в основному жіноцтво) займається процесом створення таких прикрас, беручи за основу давні мотиви та вносячи і сучасні віяння. Для когось це основна справа і навіть вже професійна робота. Для декого – своєрідне хобі, як, приміром, для стриянки Наталії Комар. Вона викладачка дитячої музичної школи ім. О. Нижанківського. Створені нею прикраси (а це гердани, джгутики, ларіати, браслети) виключно з бісеру. До слова, бісер був відомий і використовувався для прикрас на території України з часів Київської Русі.

      «Ще навчаючись у Дрогобицькому педагогічному університеті, – розповіла п. Наталія, – (а це було двадцять років тому) одна з подруг навчила створювати гердани з бісеру. Поринула у світ цього рукотворення. Та в силу певних причин довелося «відкласти» захоплення. Тепер діти вже виросли, з’явився вільний час. І ось більш як п’ять років тому активно повернулася до творчої роботи. Своєрідним поштовхом до «відновлення» захоплення стало прохання колеги по роботі виготовити для неї великий гердан. Робота складна, та завдяки їй поновила не тільки вже призабуті вміння щодо бісероплетіння, але й отримала неабияке вдоволення та бажання займатися цим вже на постійній основі». 

      Пані Наталія має добрі навики у вишиванні, гачкуванні, в’язанні. Та створення витворів з бісеру таки переважило.

      «Плетіння з бісеру допомагає заспокоїтися, відволіктися. Робота начебто одноманітна, але щоразу кінцевий результат – готовий виріб – приносить чимале задоволення та втіху. Навіть не дивлячись на те, що доводиться інколи щось і переробляти. Як-от – готовий гердан, а затісний, щоби його одягнути. Отож, треба починати все з початку.

З іншого боку, це постійний процес навчання, пізнання нових схем виготовлення прикрас. Деякі знаходжу в інтернеті, які змінюю на свій смак, деякі створюю сама, виходячи з власного досвіду. Бісерна колористика, використання необхідних матеріалів – теж особливо важливий етап у роботі. Так, це марудна робота. Зате який результат! А як стильно виглядає на гердані той візерунок, що і на вишиванці. Як одне єдине ціле».

      Наталія Комар створює етно-прикраси як для рідних, знайомих, так і на замовлення. В основному жінок. Хоча звертаються і чоловіки, аби зробити подарунок своїм коханим. Молоді хлопці надають перевагу браслетам. І все ж у чималому доробку Н. Комар найбільше герданів. Її донька, вирушаючи на таборування за кордон, завжди брала мамині витвори в подарунок новим друзям. Гердани п. Наталії знані в Бельгії, Німеччині, Канаді. Недавно один з них «помандрував» у США, де проходили всесвітні дні СУМу, на традиційний «тихий» аукціон.

«Джгути виготовляю різної товщини та колористики. А ось ларіати – відносно нове для мене. Це довга нашийна прикраса, дуже схожа на трансформуючий джгут. Ларіат можна використовувати і як пояс.

      Працюючи над кожним витвором повсякчас відкриваю для себе щось нове, отримую масу позитивних емоцій. До речі, чимало з моїх колег – викладачів музичної школи – теж мають свої творчі захоплення. Це і вишивання, і навіть розпис на тканині».

      Прикраси у стилі українського етно, створені Наталією Комар, по-справжньому зачудовують неповторністю кольорів, візерунків. Дехто вважає, що такі прикраси можна носити виключно з вишиванкою. На переконання Н. Комар, до сукні, класичної блузки чи просто однотонного одягу якраз пасують бісерні рукотвори, додаючи однозначно певної елегантності та «родзинки».

Любов Тиченко. 

Опубліковано у Випуск 37-38, Різне. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *