БАРВИ ТАЛАНТУ

Кожному поету притаманний свій стиль, манера викладу та осмислення навколишнього світу. У Михайла Кучера, мешканця села Угерсько, він направду особливий. Коли вперше почула його поезію, мимоволі виникла асоціація з японською, хойку. Такі ж невеликі за розміром, з глибинним змістом поетичні рядки, що спонукають до роздумів, а не лише звичного прочитання. Згодом сприйняття його поезій (оскільки М. Кучер митець), асоціювалося вже із мазками пензлів на полотні, завдяки яким і вимальовувалися невеликі поетичні картини. Усі вони об’єдналися у збірку під назвою «Барви світла», що побачила світ минулого року. Їх можна ще й іменувати як поетичні етюди. 

   Загалом уся поезія М. Кучера звучить як своєрідний гімн любові до Бога, Всесвіту, людей, які поруч були і є зараз. Напрочуд світла і чиста, що спонукає інших відчувати радість сьогоднішнього дня та навколишшя. 

«Світло голос має.

Маєш вуха – слухай.

Маєш очі –

Дивись.

Стань світлом.

Голос світла слухай».

   «Пишу давно, – поділився п. Михайло. – Ще навчаючись у школі складав коломийки. На жаль, не збереглися. Пам’ятаю лише одну. Згодом з’явилися вірші. Рука моя мимоволі «крутила» і на папері поставали поетичні «замальовки». Мабуть, спричинило все і життєвий досвід, і спогади про дитинство, рідне село Волю Довголуцьку. Мій батько був майстром, як кажуть, на всі руки. Виготовляв вози, бочки… До сьогодні пам’ятаю до найменших дрібниць сільську кузню, чоботаря Олексу Зварича, Курилів сад (сьогодні тут розташовується база відпочинку «Шепільська»), купання в річках Шепільська і Медвежа, на берегах яких росли верби, а поміж них – тополі, що, здавалось, небо тримали. А ще – лісничого на коні з возом, Панька з волами, вишні вздовж гостинця біля хати старої Маринці… Ці спогади і виливаються у поетичні замальовки, до яких додається бачення з висоти прожитого та пережитого». 

«На палітрі журби

Посивіли фарби.

Ранять листя очей,

Де вже споминів більше,

Ніж написаний вірш».

   Збірка «Барви світла» – це кілька поетичних розділів: «Блаженна душі перемога», «На крилах любові», «В глубинах зіниць», «В плесі думок». У них згруповані поезії ліричного, духовного звучання. Особливістю збірки є те, що її графічні ілюстрації – творіння М. Кучера. До речі, в цьому жанрі він працював, ілюструючи книги різних літераторів. В цьому теж бачиться власний стиль, манера. 

   Ще навчаючись у школі п. Михайло захопився малюванням та роботою з деревом, створюючи різні витвори. Ходив селом і малював все, що бачив навколо. І мріяв про художню освіту. Що не кажіть, а мрії таки мають здатність збуватися. Доля звела із Зеновієм Куйбідою, який разом з дружиною Лідією дали хлопцеві академічну основу малюнку та живопису. Працював різьбярем на Стрийському деревообробному комбінаті, а далі навчання на факультеті інтер’єру та обладнання теперішньої Академії мистецтв у Львові. Знову робота на підприємстві вже майстром сувенірного цеху. Коли у Вищому училищі №16 здійснюється набір учнів на художній напрям, М. Кучера запрошують як викладача. «Намагався повсякчас зрозуміти кожного з них, розкрити їх творчий потенціал». 150 дипломованих талановитих художників – це його викладацький «доробок». І хоча життя внесло корективи щодо місця роботи п. Михайла, проте багато років поспіль головує в державній комісії щодо захисту дипломних робіт студентів художнього відділу цього навчального закладу. А його викладацька діяльність продовжилася в гімназії ім. митрополита А. Шептицького, як вчителя малюнка та дизайну. Працював М. Кучер головним художником міста, головою мистецького кооперативу «Колорит». Він член мистецького об’єднання «Стрий-КО». 

   «Мене по-справжньому чарує і донині дерево, – продовжив М. Кучер. – Знімеш кору, а під нею особлива фактура з гамою кольорів та рельєфами. Усе це спонукає до творчості. Не подумайте, що зрадив живопису. Облаштовую майстерню, де обов’язково буде мольберт і фарби». 

   Михайло Кучер макетує сакральні споруди, які творить саме в дереві. У цьому допомагають знання, отримані у міжнародній школі церковної архітектури при Львівській Політехніці. Як тут не згадати церкву Всіх Святих Українського Народу в Стрию, де все, починаючи з іконостасу, світильника «павука», підставки під Євангеліє, дверей, металевої огорожі, решіток на вікнах, виконано за його проєктами. М. Кучер спроєктував та виконав багато іконостасів, сповідальниць, виробів великих та малих архітектурних форм в дереві для інтер’єрів багатьох церков як в класичному, так і в сучасному стилях, що розташовуються у селах та містах країни. Десятки ікон, написаних ним олією, у церквах, капличках, оселях мешканців нашого краю. 

   Є ще одна особливість чи радше складова творчості Михайла Кучера. Він творить… сади. За власним городом був стихійний смітник, непривабливе місце. Розчистив його, навів лад та висадив різні види дерев – сосни, дуби, модрини, черемху, клени та ін. за своєю власною схемою. Веду до того, що творчість п. Михайла це не лише картини, дерев’яні витвори, але й створення краси природньої навколо, чим займається з особливою любов’ю. Є у п. Михайла ще одне творіння – фруктовий сад, який почав створювати 15 років тому. Тут ростуть не лише дерева, але різноманітні кущі – порічки (навіть рожеві), лохина, аґрус, жимолость. Збирає ягоди, висушує і створює свою комбінацію інгридієнтів цілющих чаїв. М. Кучер не лише старанно доглядає за цим «природнім дітищем», але й експериментує. Проте, як сам зазначає, таких сортів яблук та груш як були в саду його дідуся та бабусі вже немає, на жаль. 

Митець багатогранний у проявах своїх дивовижних талантів. Знайомство з М. Кучером стовідсотково впевнило в цьому твердженні. 

«Ні, не пізно

Садити дерева,

Учити дітей

Молитись,

Зібрати плоди любові

Крізь сповідь у слові»…

Любов Тиченко.

 

Опубліковано у Випуск 18, Культура і духовність, Різне. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.