ВИШИВКА – ЛІТОПИС ЖИТТЯ

   Для стриянки Любові Камінської (минулого року їй присвоєно звання «Почесний громадянин міста»), почесної голови «Союзу українок», вишивання – не просто захоплення, а справжня історія, своєрідний літопис життя, ознака українськості. Традицію цього вишиваного процесу перейняла від своєї матері. Вчилася, відточувала повсякчас вміння, втілюючи в різноманітні узорні мотиви свої відчуття, думки, красу навколишшя.

Ввишивка це духовний символ українського народу, краю, родини. Вишивані витвори пані Люби (а їх чимало) неодноразово були представлені не тільки на місцевих виставках, але й обласних, всеукраїнських. Візерунки на них, як і техніки, – різні та свідчать про багатство фантазії та вміння майстрині. Отримання нею звання «Майстер народної вишивки» закономірне та зрозуміле. Зрештою, на всіх урочистостях п. Люба завжди у вишиванці. Ось і на зустріч слухачів «Університету третього віку», що відбулася недавно в читальному залі центральної бібліотеки імені М. Шашкевича, вона завітала теж у вишиванці. Тоді ж представила свій новий вишиваний витвір.

Продовження

Опубліковано в категорії: Культура і духовність, Різне | Залишити коментар

«РІДНЯ» – ШТАБ ГУМАНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ, або ЯК ТВОРИТЬСЯ ДОБРО РАЗОМ І БЕЗ і КОРДОНІВ

   Нових цікавих задумів і планів на рік у Фонді громад «Рідня» на річних Загальних Зборах всередині лютого було окреслено немало. Як і розвиток вже існуючих програм, метою яких є підвищення громадської активності людей у різних населених пунктах, так і плекання благочинності, надання кожному можливості допомагати ближньому. Це ті основні принципи, на яких ґрунтується діяльність «Рідні». Повномасштабне вторгнення рашистів кардинально змінило роботу Фонду. Проте не було місця відчуттю бодай найменшої розгубленості, а навпаки. Фонд одразу переформатував свою діяльність і продовжив роботу як Штаб гуманітарної допомоги «Рідня» для підтримки військових на передовій, постраждалих людей із регіонів активних бойових дій та вимушено переміщених осіб, котрі евакуювалися до наших громад, кількість яких на очах зросла до багатьох тисяч. Очолив та щоденно вів роботу Штабу голова Наглядової ради Фонду «Рідня» Петро Маковський, а учасниками нового утворення, крім представників «Рідні», КС «Вигода» та Стрийської єпархії УГКЦ, стали авторитетні особи – Микола Петрівський, Павло Василевський, Юрій Комарницький, Омелян Заревич, Вікторія Коцур, Анатолій Волошин та багато інших небайдужих.

   «Роботу Штабу гуманітарної допомоги «Рідня» благословив Владика Тарас Сеньків, єпарх Стрийський УГКЦ. Допомагав особисто, повсякчас спілкувався з нами. Одразу ж разом вирішували, що потрібно зробити передусім, як діяти, виокремлювали чіткі кроки. Долучалися й інші громадські організації, волонтери. Усе це зумовило складення конкретного щоденного плану роботи Штабу щодо допомоги нашим захисникам та внутрішньо переміщеним особам, – зазначив у розмові заступник голови Штабу гуманітарної допомоги «Рідня» Святослав Сурма. – Мимоволі виникають певні аналогії. «Потяг» нашого фонду, що прямував, різко зупинився 24 лютого, немовби зла рука зірвала стоп–кран. «Пасажирам» довелося змінювати спосіб діяльності, технологію взаємодії з партнерами та примножити джерела ресурсів, постійно ведучи моніторинг швидкоплинної ситуації, далі рухатися у вже перегрупованому стані».

Продовження

Опубліковано в категорії: Різне | Залишити коментар

МУЗЕЙНА МЕЛОДІЯ КРАСИ

   Щоби сповна насолодитися великодньою творчістю (маю на увазі, передусім, справжній розмай писанок) як минулого, так і сьогодення, варто завітати до меморіального музею О. Бачинської. Саме тут розгорнута цікава виставка писанок з різних регіонів. Кожна з них має свої особливості. Кожна з них справжнє диво. А загалом вони одне з найголовніших надбань української культури, бо в них зашифровані елементи світу і природи, традиції минулого, магія національного світогляду.

   На виставці представлені писанки як з фондів краєзнавчого музею «Верховина», так і з власної колекції наукової працівниці музею Романи Савчин. «Мене завжди захоплював цей давній елемент української культури, який має силу добра, слугував оберегом та став невід’ємним елементом у християнському святі Великодня. На виставці представлені писанки з різних регіонів. Приміром, ці, назву їх «гірненські», виконані із застосуванням акварельних фарб. Інші – у восковій техніці, що є традиційною для Стрийщини. А ось ці, переважно темних кольорів, писанки з Сокальщини. З барвистими візерунками – писанки Гуцульщини. Кожній з них притаманний свій орнамент, колористика. Це ніби маленький світ, а всі разом – справжній писанковий розмай» – розповіла п. Романа.

   Такі виставки у музеї О. Бачинської вже давно є традиційними. Як й організація невеликих тематичних виставок. Одна з них якраз представлена в музеї під назвою «Великдень очима дітей». Вона зібрала витвори вихованців станції юних техніків. «Творчі роботи дітей завжди зацікавлюють кожного, додають настрою, – зазначила Р. Савчин. – Виставка писанок – це наша історія, а виставка дитячих робіт – своєрідне її сьогоднішнє продовження».

   Зрештою, й проведення в музеї майстер-класів завжди було його «родзинкою». Війна кардинально змінила наше життя. Як і звичний уклад музею. Та  все ж майстер-класи тут відбулися. Хай не такі чисельні як колись, та все ж. Один з них провела керівниця гуртка «Технічний дизайн» станції юних техніків Анастасія Подгаєцька. Стосувався він виготовлення листівки до Дня матері. Місцеві школярі – учасники майстер-класу старанно навчалися, створюючи неповторні подарунки найріднішим.

Продовження

Опубліковано в категорії: Випуск 25-26, Культура і духовність, Різне | Залишити коментар

ОАЗИС ПРИРОДНОГО МИСТЕЦТВА У СТРИЮ

   У круговерті сьогоднішнього життя, сповненого неспокою та переживань, мимоволі виникає бажання побути наодинці з собою, зібратися з думками, емоційно передихнути від воєнного виру, підзарядитися. Адже війна – справа не одного дня і до перемоги немало треба пройти. Психологи настійно радять кожному відновлювати свій емоційний баланс, відвідуючи парки, сквери, щоб побути в тиші природи якусь мить. Наше місто, на жаль, не багате такими природніми оазисами. Проте… Один з них таки є. Маю на увазі станцію юних натуралістів. Точніше її територію, що сміливо можна іменувати міні-дендропарком, а в сьогоднішній час місцем психологічного оновлення. У тиші серед численних дерев, кущів (навіть екзотичних), під співи птахів, серед буяння квітів поринаєш сповна у дивосвіт природи, що збереглася тут, пронесла свою силу через століття, аби радувати нас, сьогоднішніх, допомагати, зцілювати.

Без перебільшення, саме вона, природа, здатна дати кожному з нас необхідну життєву силу та енергію, що є особливо необхідними зараз, в час війни, – зазначила методистка станції юних натуралістів Ліліана Опришко. – А вона, природа, на території СЮНу справді унікальна й неповторна. Близько 150 видів рослин, 28 видів дерев, 24 види декоративних кущів. До них додаються й нові, які висаджуємо разом із нашими вихованцями. До цього завжди долучаються й небайдужі мешканці. Приміром, кілька років тому посадили новий сад – яблуні, груші, що зараз рясно цвітуть. Поповнили наш оазис природи дейція, керія, вейгела, гібіскус (різні сорти), магонія, японська айва, а ще – сакури, гінкго білоба, магнолії. До речі, магнолії, вирощені на станції юних натуралістів, ростуть в Києві. Восени додалися 18 дерев шовковиці. Активно співпрацюємо з підприємством «Галсільліс». Разом з його працівниками висадили на території станції дуглесію, модрини, клени червоні.

   Своїм багатством вражають і трав’янисті рослини – 24 види дикоростучих та близько 40 видів декоративних. Назву лише шафран Гейфеля, білоцвіт, підсніжник, що занесені у Червону книгу. Багатий і тваринний світ СЮН. Тут зустрічається 39 видів птахів (три з них занесено до Червоної книги). Ссавці, зокрема руді білки, що довірливо приймають гостинці. Взимку можна побачити ласку. Тут осіли летючі миші – підковоніс малий та широковух, що теж внесені до Червоної книги, земноводні, надзвичайне різноманіття комах. Веду до того, що територія нашої станції це не лише рекреаційна зона відпочинку, але й єдине місце, де можна, як кажуть, все побачити наживо, долучитися до знайомства та вивчення природи кожному. Без перебільшення, своєрідний дендрологічний парк, єдиний у місті…

Продовження

Опубліковано в категорії: Випуск 25-26, Екологія та довкілля, Різне | Залишити коментар

ІДЕОЛОГІЧНІ МАРКЕРИ ВІЙНИ

  Соціологічна група «Рейтинг» в рамках десятого загальнонаціонального опитування в умовах війни провела комплексне дослідження ідеологічних маркерів українського суспільства. Респондентам ставилися питання щодо радянського минулого, ролі та участі українського народу у Другій світовій війні, національно-визвольного руху, оцінки історичних постатей, відношення до заборони символів та демонтажу пам’ятників. Окремо вивчалося питання національної приналежності, мови та ставлення до різноманітних етнічних груп. 

   Повномасштабна агресія росії проти України відчутно вплинула на сприйняття ідеологічних питань, особливо пов’язаних зі «спільною» радянською історією. Результати багаторічних спостережень в Україні та росії підтверджували рух громадської думки у протилежних напрямках щодо історичного минулого.  В результаті на місце колись значимих та нав’язаних радянською пропагандою історичних постатей почали повертатися українські національні герої та символи. Таким чином, станом на кінець квітня 2022 року в Україні зафіксовано найнижчий за історію спостережень показник ностальгії за розпадом СРСР (11%). Не жалкують за ним – абсолютна більшість – 87%. 

   Наприкінці лютого, в результаті агресії росії, відбувся різкий перелом в ідеологічних поглядах українського суспільства щодо будь-яких маркерів, пов’язаних із країною-агресором. Відбулася «декомунізація» та «дерусифікація» суспільної думки. Усе «радянське» часто тепер сприймається як російське, а відповідно – вороже. Головна причина – використання російською пропагандою у війні проти України радянських символів та спекуляцій на «спільному» історичному минулому. 

   Однією із ключових змін в історичній пам’яті – переоцінка ставлення до Дня перемоги 9 травня. Якщо до 2022 року це свято абсолютною більшістю (80%) дорослого населення сприймалося як таке, що має значимий особистий символізм, то у 2022 році для значної частини опитаних воно перейшло у розряд пережитків минулого (36%) або ж буденності (23%). Крім того «переможний» символізм цього дня змінився на «меморіальний». З 2012 року фіксувалася поступова динаміка переосмислення цієї дати. Але війна з росією різко змінила погляди українців і сьогодні для 80% опитаних – це День пам’яті, і лише для 15% – День перемоги (у 2018 таких було 58%). Попри зміну ставлення до символізму Дня перемоги українці високо (78%) оцінюють внесок українського народу у перемогу над фашизмом, а 67% переконані, що саме Україна внесла найбільший вклад в перемогу над Німеччиною у Другій світовій війні. Про росію такої думки 23%, Білорусь – 24%, інші країни СРСР – 21%. Щодо союзників: про найбільший вклад США говорять 30% українців, Великої Британії – 27%…

Продовження

Опубліковано в категорії: Випуск 25-26, Різне | Залишити коментар