«КУБОК СЕСТЕР МУЗИЧУК»

   Важливим кроком на шляху популяризації та розвитку інтелектуального виду спорту – гри в шахи не тільки в нашому краї, але й загалом в країні стало проведення першого всеукраїнського шахового турніру «Кубок сестер Музичук». Він відбувся недавно у відпочинковому комплексі «Підгорецький маєток». Учасниками турніру були майже 200 дітей віком від 5 до 16 років з різних куточків країни, точніше восьми областей. Додавала вагомості турніру присутність чемпіонок України, Європи, світу Марії та Анни Музичук, які колись, як сьогоднішні юні шахісти, змагалися в різних турнірах, відточували свою майстерність і твердо йшли вперед до нових перемог.

   – Ідея проведення дитячого шахового турніру, – розповів Олег Музичук, директор Стрийської ДЮСШ сестер Музичук, – у доньок зародилася давно. Планувалося його проведення в травні минулого року, та карантинні обмеження завадили. І ось тепер турнір відбувся. Все пройшло добре і маю з того неабияке задоволення. Кожен учасник турніру отримав подарунки – дипломи, спеціальні блокноти для шахістів та сувеніри – брелки з шаховими фігурами. І всі вони з автографами Анни та Марії.

   Організувати такий, навіть одноденний, турнір непросто. Вдячні за підтримку міському голові Олегу Канівцю за допомогу в формуванні призового фонду турніру. Також очільниці обласної організації ВФСТ «Колос» Лілії Білінській за допомогу щодо забезпечення медалями, кубками для переможців турніру. Начальнику відділу фізичної культури і спорту міської ради Руслану Каліцуну за чималу підтримку, в тому числі забезпеченні озвучення турніру. Безпосередньо цією «звуковою» справою займалися Роман і Павло Купранці. Веду до того, що турнір – це наш спільний результат.

Продовження

Опубліковано в категорії: Випуск 9, Різне, Спорт | Залишити коментар

ЧАРУВАЛИ СТРИЯНКИ…

   Ось і знову у переддень Дня міста (а саме минулої п’ятниці) у міському Будинку культури  вирувало дійство повне краси, грації, музики і світла і зібрало десятки сотень глядачів. Так, так, йдеться про конкурс «Чарівна стриянка – 2021». Окрім стриян, завітали сюди разом з міським головою О. Канівцем і гості – представники міст-побратимів Стрия.

   Організаторами цьогорічної «Чарівної стриянки» були міська рада, управління культури, молоді і спорту міської ради та модельна студія «ANGEL’S»». А учасницями конкурсу – 14 дівчат, школярок та студенток: Ярина Опришко, Ольга Бацик, Діана Матіїшин, Ельвіра Галадій, Богдана Логін, Ангеліна Дрозд, Вікторія Лучейко, Вікторія Лис, Оксана Фелонюк, Тетяна Оленич, Софія Козак, Ірина Торбяк, Анастасія Лозовик, Романа Мороз. Та перед тим кожна з них впродовж місяця проходила навчання з дефіле, тривалі фотосесії, репетиції. І для більшості з них це було неабияким випробуванням.

  Ведучі святкового шоу Марта Стадник та Назар Андрушко представляли конкурсанток та оголошували етапи конкурсного змагання, як-от: вихід дівчат у вишиваному вбранні та танець, вихід у спортивному одязі та виконання драйвового сучасного танцю, вихід у вечірніх сукнях. Був ще один, про який згодом.

   Вправність дівчат оцінювало журі у складі Ірини Кецик (засновниця і керівниця студії розвитку дитячої творчості та дозвілля «Гумель Kids), Ірини Яців (засновниця школи лідерства для підлітків «Шанс»), Юлії Опришко (засновниця блогу про материнство), Наталії Петрівської (провідна спеціалістка відділу культури міської ради), Олексія Боровницького (завідувач хореографічного відділу Стрийської дитячої школи мистецтв) та української співачки NAVKA. Кожен з них виставляв оцінки за виступи конкурсанток за десятибальною системою.

   У залі панувала по-справжньому доброзичлива та святкова атмосфера. Кожен вихід конкурсанток викликав не лише гучні оплески, але й шквал емоцій.

Продовження

Опубліковано в категорії: Випуск 9, Різне | Залишити коментар

 КРОК ЗА КРОКОМ ДО ВЕРШИНИ

   Найвища вершина Українських Карпат – Говерла. Хто не мріє підкорити її, вдихнути цілющого повітря, із висоти 2061 метра помилуватися красою неповторних гірських краєвидів! Карпати надзвичайні будь-якої пори року.

   Минулого місяця ветерани спорту Стрийщини із родинами здійснили традиційне сходження на Говерлу, присвятивши його 30-ій річниці Незалежності країни і в пам’ять про тих, хто відійшов у засвіти, та за життя по-справжньому любив гори і мандрівки. На цей раз учасниками сходження на Говерлу було 50 людей різного віку.

Після спільної молитви біля каплички на спортивній базі «Заросляк» вирушили покоряти Говерлу. На цей раз погода посприяла цьому. Під час сходження на вершину знайомилися, віталися із такими ж підкорювачами з інших областей чи не всієї України, а також інших країн. Скільки разів не підіймався б на Говерлу, але щоразу відчуваєш, ніби вперше, масу позитивних відчуттів та захвату від навколишньої краси. Спільне фотографування на вершині біля пам’ятного знаку. Спільне багатоголосе виконання державного гімну. Просто неймовірно!

   Опісля  відбулося знайомство з усіма учасниками цьогорічної «Говерляни-2021». Нагороди, символічні медалі, отримали ті, хто вперше покорив Говерлу, а також різнотемні книги, які побачили світ у «Видавничому домі «Укрпол».

  Наступного дня усі учасники «Говерляни-2021» відвідали містечко Верховина, музей «Гуцульщина» та хату-музей, в якій жив відомий режисер Сергій Параджанов під час зйомок фільму за повістю М. Коцюбинського «Тіні забутих предків». Завітали і в село Криворівня та відвідали тутешній музей І. Франка.

  Оргкомітет «Говерляни-2021» висловлює подяку усім, хто долучився до її проведення.

Роман Мазяк, голова осередку ветеранів спорту Стрийщини та оргкомітету «Говерляни-2021».

Опубліковано в категорії: Випуск 9, Різне, Спорт | Залишити коментар

ЩАСТЯ В «ТОРБІ»

Народний дім: сторінки історії

     На початку дев’яностих стало проблемою залучення молоді до національного будівництва. Серед організацій, що вже існували, постало питання запровадження нових форм відпочинку молоді, які сприяли б розвитку її духовного, інтелектуального, патріотичного виховання. На той час дуже популярним був телевізійний проєкт «Поле чудес», запозичений з Європи. У мене виникла ідея щось подібне організувати у Стрию, в Народному домі, надати йому національного змісту. На раді «Просвіти»  звернулася до директора Народного дому Петра Маковського.  Так усе було погоджено. Ми зупинилися на проведенні розважально-виховних вечорів «Торба щастя».

     Чому саме така назва? Основною метою, закладеною в гру, було пробудження в молоді інтересу та любові до рідного краю, його історії, культури; допомогти молодому поколінню пізнати цікаву науку народознавства. Важливими залишалися питання християнської моралі, національної свідомості.

     Виготовленням технічного обладнання заопікувався Петро Маковський.  Воно було простим і геніальним. На дерев’яному стенді, що стояв на сцені, кріпили вгадану літеру, що утворювала слово. Ведучий вів вечір і коментував гру. Учасників відбирали із зали. Панувала тиша, щоб не зірвати гру. Питання були цікаві та змістовні (відомі тільки одній особі). 

     Слово «торба» прадавнє українське. Воно асоціюється з чимось цілим та невідомим, що заховане в ній. Згадаймо часи вертепної драми та мандрівних дяків, котрі ходили від села до села, несли у торбі церковну книгу чи нехитрий харч. А візьмімо нашого філософа Сковороду. Саме він записував і збирав у торбу народну мудрість, звідси і щастя.

     Тематику гри та дату її проведення оголошували попередньо. Для прикладу зупинимося на «Торбі-3», що проводилась у березні 1993 року. Ведучими були Анжела Щекун та Ігор Грубий (УМХ). Музичне оформлення організувала молодіжна студія «Арт»(Сергій Грищук). Вперше було використано апаратуру звукозапису, придбану «Просвітою» рот підтримці заводу «Темара». Запитання, що я готувала і до останньої миті були відомі тільки мені одній, змушували учасників добре напружувати пам’ять. Вони давали можливість більшості присутніх розширити свої знання на тему, яка домінувала на вечорі: весняні свята, обрядовість. 

Продовження

Опубліковано в категорії: Випуск 9, Різне | Залишити коментар

З ТУРБОТОЮ ПРО КОЖНОГО

Здоров’я – найцінніший скарб. Чи не найголовніша аксіома для кожного з нас. І у випадку будь-якого нездужання звертаємося за допомогою до лікарів. Ось тут важливо потрапити до фахівця, який після детального огляду призначить необхідне лікування. І це ще не все. Ми живемо в добу неймовірних проривів, винаходів, нових методів у медицині. При всіх цих інноваціях успіх лікування кожної людини в значній мірі залежить від ефективної комунікації з лікарем. Холодний професіоналізм а-ля доктор Стрейндж чи нестерпний геній Хаус вражають на телеекрані, а не в житті. Насправді кожен з нас ставить комунікацію і доброзичливість лікаря не нижче його професійності.

Раніше, згадаймо, спілкування пацієнта з лікарем зводилося до інформаційного обміну: симптоми – призначення. Тепер із впровадженням медичної реформи ситуація змінилася. З’явилися медичні центри, клініки, куди можна звернутися до фахівців за консультацією чи допомогою. Саме один з них вже більш як два роки успішно працює у Стрию. Це «ЛОРІУЗ». Назва дещо незвична на перший погляд. Та детально ознайомившись з його роботою, все одразу ж стає зрозумілим.

«ЛОРІУЗ» – медичний центр, де проводиться консультування та лікування як дорослих, так і дітей лікарями-отоларингологами, лікарем-педіатром, проводиться ультразвукове обстеження та ін. Ось так від поєднання слів «лор» та «узд» і з’явилася назва центру. Особливість його ще в тому, що тут працюють не лише висококваліфіковані лікарі. Усі вони – одна родина.

Мій батько теж був лікарем-отоларингологом. Його добре пам’ятають мешканці Стрийщини, працював в центральній районній лікарні. На жаль, п’ять років тому відійшов у засвіти, – розповів Іван Салдан. – Він завжди мріяв про такий сімейний медичний центр, який надавав би якісні медичні послуги, розвивався, удосконалювався. Це було в ті часи, коли про таке навіть не думалося і звучало утопічно. Отак разом із сестрою Оксаною, досвідченим лікарем-педіатром, узедистом з 18-річним досвідом роботи, втілили батькову мрію. Тут, в «ЛОРІУЗі», працюємо тепер, а ще молодий спеціаліст – лікар-отоларинголог Любомир Федорів, син Оксани.

Продовження

Опубліковано в категорії: Випуск 9, Здоров'я, Різне | Залишити коментар