МИСТЕЦТВО ЦЕ ТВОРЧІСТЬ

Лілія Лунич – викладачка образотворчого мистецтва Братківської дитячої школи мистецтв. Одразу виникає стереотипна думка – вчить дітей малювати. Цей процес набагато глибший за своєю суттю. Бо передбачає не лише навчання учнів розуміння азів малярства, але й формування естетичних смаків й уподобань, розвиток їх творчого мислення, оволодіння арсеналом вираження побаченого і відчутного засобами образотворчого мистецтва. Це творчість. І Л. Лунич розкриває та розвиває дитячі таланти. Недаремно її вихованці є учасниками і переможцями багатьох конкурсів. Ось і недавно учасницями багатожанрового фестивалю-конкурсу талантів «Крила волі» були  її учениці, шестикласниці Миртюківського загальноосвітнього навчального закладу, Таміла Роп’як та Аліна Гладій. На конкурс вони представили по кілька своїх робіт. «З вірою в перемогу», «Закрите небо», «Квіти України» – такі назви творів Таміли, «Все буде Україна», «Я українка горда пташка», «Заквітчана» – Аліни. За підсумками конкурсу в номінації образотворче мистецтво (вікова категорія 11 років) А. Гладій посіла перше місце, Т. Роп’як – друге.

     «Дівчатка займаються образотворчим мистецтвом вже другий рік, – розповіла Лілія Лунич. – Їх успіхи тішать неабияк. Роботи А. Гладій були представлені й на інших всеукраїнських мистецьких конкурсах, в яких здобула перемогу. Твори моїх вихованців були представлені на різних місцевих виставках.

     Я люблю свою роботу. Навчаю дітей пізнавати красу навколишшя, передаючи її за допомогою пензля чи олівця на папері».

Продовження

Опубліковано в категорії: Випуск 37-38, Культура і духовність, Освіта, Різне | Залишити коментар

МАНДРІВКА «ЗАЛІЗНИЧНИМИ» ВУЛИЦЯМИ СТРИЯ

     Знайомство гостей та мандрівників з нашим містом розпочинається із залізничного вокзалу. Його перша будівля з’явилася в 1872-1874 роках, збудована залізницею ерцгерцога Альбрехта. До того ж тоді вокзал станції Стрий став й культурним центром міста. Тут збиралося шановане товариство випити запашної кави в ресторації вокзалу та подивитися вистави знаного театру Бачинського, що відбувалися тут. Літньої пори щонеділі на вокзалі звучала музика у виконанні залізничного оркестру, створеного в 1885 році. Будівля вокзалу була цегляною. За часів Австро-Угорщини всі вокзали будувалися добротно. Аж ніяк не з дерева, навіть у гірській місцевості. Враховуючи, що Стрийський вокзал дуже схожий на перший такий у Станіславові (нинішній Івано-Франківськ), архітектором котрого був Людвік Вежбицький (з 1897 по 1904 роки очолював Львівську дирекцію залізниці), можна припустити ідентичність цих проєктів.

     З боку колій було перонне накриття. Вхід на перон був платний. З правого боку вокзалу, від колії, в прибудові, спочатку розташовувалися житлові приміщення начальника станції та службовців. Зліва – технічні приміщення. В самому приміщенні вокзалу знаходилися зали очікування для пасажирів різних класів, квиткові каси, пізніше й поштове відділення. А ще – відділення жандармерії. У підвалах вокзалу були кімнати для ув’язнених. Туди ж начальник станції міг відправити на три доби тих залізничників, які провинилися на службі.

     Враховуючи, що вокзал був кам’яною будівлею та розміщувався досить далеко від місця великої пожежі в Стрию в 1886 році, то він не постраждав. Після пожежі довший час в приміщенні вокзалу розміщувалося староство та пошта. В кадастровому плані залізничної частини міста за 1880 рік вказано два кутових будинки, згідно з архівними даними як 54 квартири житлових приміщень, але не вказана адреса, так як на той час з привокзальної площі не було облаштовано вулиць, а тільки проєктні напрямки. Пізніше в правому кутовому будинку (якщо дивитися від вокзалу в бік міста) розмістився готель «Імперіал». Неподалік в будинку теперішнього міського сиротинця знаходилося управління залізниці ерцгерцога Альбрехта. Керував тут барон, інженер Роман Гостковський (згодом ректор, професор Львівської політехніки). На фасаді будинку й досі збереглися контури герба залізниці ерцгерцога Альбрехта. В 1880 році залізниця Альбрехта була націоналізована та перейшла у власність Австрійської державної залізниці.

     Починаючи з 1890 року, Стрий починає інтенсивно забудовуватися житловими та адміністративними кам’яними будинками. І залізниця розпочинає будівництво житлових будинків для своїх працівників. Майже всі теперішні вулиці Крушельницької, Коперника, частково вулиці І. Франка та Вокзальної, пізніше частина вулиці Олесницького, забудовується для потреб залізниці та її працівників. Житло надавалось керівникам та спеціалістам різного рангу як службове, а також на умовах винайму.

Продовження

Опубліковано в категорії: Випуск 37-38, Історія, Різне | Залишити коментар

ВАЖЛИВА ІНФОРМАЦІЯ

Друзі, зверніть, будь ласка, увагу! Сьогодні ми виявили фейковий нещодавно створений профіль (акаунт), в якому використовується назва нашого видання, логотип та візуальні складові.

     Наголошуємо, що жодних додаткових акаунтів, спільнот, груп у Facebook наш колектив не створював і не створюватиме.

 

Опубліковано в категорії: Різне | Залишити коментар

БІСЕРНІ ПРИКРАСИ В СТИЛІ ЕТНО

      Українськими вишиванками захоплюється увесь світ. Але їх неможливо уявити без певних аксесуарів – етнічних прикрас. Саме вони додають колориту, довершеності та неповторності. Буяння фарб, різноманіття форм та технік виготовлення, оригінальність – все це українські етно-прикраси. Вони, що формувалися впродовж багатьох століть, на щастя, не втратили своєї привабливості й нині. Чимало людей (в основному жіноцтво) займається процесом створення таких прикрас, беручи за основу давні мотиви та вносячи і сучасні віяння. Для когось це основна справа і навіть вже професійна робота. Для декого – своєрідне хобі, як, приміром, для стриянки Наталії Комар. Вона викладачка дитячої музичної школи ім. О. Нижанківського. Створені нею прикраси (а це гердани, джгутики, ларіати, браслети) виключно з бісеру. До слова, бісер був відомий і використовувався для прикрас на території України з часів Київської Русі.

      «Ще навчаючись у Дрогобицькому педагогічному університеті, – розповіла п. Наталія, – (а це було двадцять років тому) одна з подруг навчила створювати гердани з бісеру. Поринула у світ цього рукотворення. Та в силу певних причин довелося «відкласти» захоплення. Тепер діти вже виросли, з’явився вільний час. І ось більш як п’ять років тому активно повернулася до творчої роботи. Своєрідним поштовхом до «відновлення» захоплення стало прохання колеги по роботі виготовити для неї великий гердан. Робота складна, та завдяки їй поновила не тільки вже призабуті вміння щодо бісероплетіння, але й отримала неабияке вдоволення та бажання займатися цим вже на постійній основі». 

      Пані Наталія має добрі навики у вишиванні, гачкуванні, в’язанні. Та створення витворів з бісеру таки переважило.

Продовження

Опубліковано в категорії: Випуск 37-38, Різне | Залишити коментар

МОТИВАЦІЯ ТА НАПОЛЕГЛИВА ПРАЦЯ ПРИНОСЯТЬ БАЖАНІ ЗМІНИ

Недавно проєктом Агентства США з міжнародного розвитку  (USAID) «Підтримка реформи охорони здоров’я» було проведено дослідження щодо мотиваційних стимулів в українських медичних закладах. В результаті визначено, що найбільшими стимулами до праці наших медиків залишаються:

  • заробітна плата,
  • професійний розвиток,
  • наявність сучасної медичної інфраструктури.

А як справи щодо цих мотиваційних складових у медичних закладах Стрийської громади? Вирішила зосередити увагу на КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги м. Стрия». Передусім тому, що воно створене з метою реалізації державної політики у сфері охорони здоров’я відносно недавно, в 2018 році.

Центр об’єднує чотири відділення у різних районах міста (відділення ЗПСМ №1 вул. Охримовича,6, відділення ЗПСМ №2 вул. С.Бандери, 44а, відділення ЗПСМ № 3 вул. Коссака, 11а, відділення ЗПСМ №4 вул. Львівськак, 85а), де населенню надається:

– доступна,

– якісна,

– своєчасна первинна медична допомога.

Отож, керуючись вище згаданим дослідженням, познайомимося з роботою цього медичного закладу, його мотиваційними складовими поетапно.

Приміщення відділень кардинально оновилися. Десь далеко-далеко в минулому залишилися потерті столи, стільці в кабінетах та коридорах. Натомість сучасні меблі, охайні, затишні кабінети. А на стінах коридорів – світлини усміхнених дітей.

«Покращення умов праці медиків – важливий крок щодо успішної роботи нашого Центру, – розповіла директорка КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги м. Стрия» Іванна Салдан. – У кожному кабінеті все необхідне для повноцінної роботи: тонометри, пульсоксиметри, спірометри, глюкометри. У кожному кабінеті компютер, принтер. Веду до того, що наші медики на 100 відсотків забезпечені всіма необхідними засобами для ефективної роботи А це, зрозуміло, лише на користь пацієнтам. Цього року в деяких кабінетах встановлено кондиціонери, які влітку працюють на охолодження приміщення, а зараз на обігрів».

Не менш важливою мотиваційною складовою для медпрацівників (врешті, і для кожного без винятку) є фінансова. «Одразу зазначу, що вона складає не тільки постійне підвищення заробітної плати наших медиків. Воно, до слова, відбувалося вже понад десять разів, починаючи з 2018 року. Але й доплати, премії. Останні якраз надаються кращим командам (лікар, медсестра). Рішення про таке фінансове стимулювання (премії) приймається колегіально – завідувачами відділеннями, головою ради трудового колективу, головною медсестрою, старшими медсестрами відділень, попередньо проаналізувавши роботу команд згідно встановлених індикаторів якості:

  • дотримання корпоративної культури,
  • правильне ведення медичної документації,
  • скринінгові обстеження пацієнтів згідно протоколів надання первинної медичної допомоги,
  • вакцинація дитячого та дорослого населення.

Продовження

Опубліковано в категорії: Актуальна тема, Випуск 37-38, Здоров'я | Залишити коментар