ІНДУСТРІАЛЬНИЙ ПАРК У СТРИЮ або ПЕРСПЕКТИВИ МІСЦЕВОЇ «ПРОМЗОНИ»

   Насамперед важливо зрозуміти, що це за такий промисловий «острів». Індустріальний парк (ІП) – промислова територія з відповідною інженерно-транспортною інфраструктурою, набором необхідних сервісів, спрощеними регуляторними процедурами та пакетом інвестиційних стимулів для виробничих підприємств. Такі промислові парки як каталізатори економічного розвитку існують в багатьох країнах. Сусідня Польща є яскравим прикладом позитивного впливу індустріальних парків на економіку. Їх там створено понад 90. Зрештою, і до повномасштабного вторгнення рф такі промислові «острови» вже працювали в Україні. Хоча  небагато.

   Сьогодні вкрай важливе питання – відновлення української економіки. І саме створення таких індустріальних парків сприятиме цьому. Бо їх мета – підняття та відновлення економіки регіону, підвищення рівня зайнятості населення громади, забезпечення її економічного розвитку, активізація інвестиційної діяльності, розвиток сучасної виробничої та ринкової інфраструктури. До того ж ІП дозволить підготувати місця для підприємств, що переїжджають із територій, де ведуться активні бойові дії. До слова, на Львівщині вже відновили і працюють понад 100 релакованих підприємств.

   Тепер зупинимося на тому, чому саме в Стрию необхідний та доцільний індустріальний парк. У розробленій Стратегії розвитку Стрийської міської територіальної громади на період до 2027 року зазначається, що однією із пріоритетних цілей є розвиток її промислового потенціалу. Створення індустріального парку є одним із засобів її досягнення. Для цього є всі передумови. Та й, врешті, озирнувшись в минуле, Стрий завжди був промисловим центром. Додайте сюди  й існуючий «острів» для цього, який називаємо «промислова зона», розташована поза міським передмістям, житловими масивами, рекреаційними зонами. Ця територія зараз сповна не використовується. А може перетворитися в сучасний промисловий майданчик з відповідною інфраструктурою, новими робочими місцями. І цей шлях набирає дедалі конкретизованих обрисів через створення тут індустріального парку «Долина Стрий» («Stryi Valley»). Ініціатором є міська рада.

Продовження

Опубліковано в категорії: Актуальна тема, Випуск 31-32, Підприємництво | Залишити коментар

НАШІ ЗА КОРДОНОМ

   Марію Федоришин, нашу землячку із села Нежухова, завжди вабили українські жіночі прикраси, передусім коралі. Своєю неповторністю, настроєм їх авторів. І лише опинившись в Італії, як і тисячі інших українок, з’явилося бажання спробувати і собі, зайнятися такою творчістю. Вчилася, експериментувала, пройшла не один  онлайн майстер-клас. У її доробку є не лише коралі, але й гердани. Сьогодні у музеї «Україна», що на вулиці Сандонато у місті Болонья, розміщуються її витвори на окремому стенді. Та це не було визначальним у нашій розмові. Бо пані Марія невтомно поверталася до теми гуртування українців в далекій Італії щодо допомоги нашим військовим підрозділам.

   «Ще з 2014 року активно займаємося збором необхідного для військових. Це і кошти, і продукти харчування, й одяг, і засоби гігієни, і медичні засоби, – зазначила Марія Федоришин. – Настоятель церкви св. Михаїла УГКЦ тут, в Болоньї, отець Михайло Бойко підтримує всі ініціативи, допомагає. Не втрачаємо, як кажуть, свого українства. При церкві є два хори, виступи яких завжди зацікавлюють місцевих.

   Повсякчас організовуємо ярмарки біля церкви.  На них – солодощі, печиво, що печуть парафіянки, інші речі, в тому числі й творчі. Серед них й мої коралі. Правда, із початком повномасштабної війни в Україні мої вироби змінилися. Тепер вони лише на одну-дві низки. Виручені кошти від такого ярмаркування, звісно, передаються на потреби військових.

   Пригадую, дізналися, що в регіоні Болоньї з’явилися перші українські біженці. Сформувалися пункти допомоги для них. Зібрані речі потрібно було сортувати, пакувати. Ніхто з нас не залишився осторонь. Ми ж українці, повинні підтримувати один одного і допомагати в такий непростий для усіх час. Тепер така допомога надається адресно. 

Продовження

Опубліковано в категорії: Випуск 31-32, Різне | Залишити коментар

СТРИЙВОДОКАНАЛ»: ПОГЛЯД ЗБЛИЗЬКА

   Про роботу комунального підприємства (мається на увазі КП «Стрийводоканал») згадуємо тоді, коли виникають моменти дискомфорту, пов’язані із відсутністю водопостачання. Ось і недавно майже впродовж двох днів містяни відчули його. Про це заздалегідь повідомлялося і не було несподіванкою. Причина виробничо-прозаїчно-необхідна – оновлювальні роботи основної системи. Встановлення шиберної засувки на головній каналізаційно-насосній станції, запірної арматури, що було вкрай необхідним для її повноцінної роботи. І практично здійснити це без відключення води у місті, зрозуміло, нереально. Це по-перше. По-друге, об’ємність робіт вимагала тривалого часу. До того ж технічний стан водо-каналізаційних комунікацій – проблема з проблем. Мережі встановлені ще в 70-х роках минулого століття. Про їх сьогоднішній стан говорити не варто, бо кожному, навіть не фахівцю, все зрозуміло. Як і масштабність робіт щодо їх осучаснення. Проте КП «Стрийводоканал» розмірено, виважено (звісно, не такими стрімкими темпами, як би нам бажалося) працює в цьому напрямку.

                                               Усе пізнається в порівнянні

   Наприкінці 2020 року на банківські рахунки підприємства наклався арешт через клопотання екологічної інспекції. Вони були розблоковані після сплати  штрафу. В результаті – заборгованість по виплаті заробітної плати працівникам, розрахунків за спожиту електроенергію, сплати податків та ін. 

   «Підприємство переживало непрості часи, – розповів директор КП «Стрийводоканал» Роман Палюк. – Для забезпечення стабільності роботи підприємства надавалася фінансова допомога з міського бюджету, залучалися й власні кошти. В результаті детального аналізу, як кажуть, всіх «плюсів» та «мінусів», було розроблено чіткий план щодо діяльності «Стрийводоканалу». 2021 рік завершили вже без боргів. Якраз минулоріч поновлено документацію на ділянки, де розташовуються насосні станції, відповідні будівлі, дозволи на спецводокористування. Також за кошти підприємства  та за підтримки міської ради замінено  частину водопровідної та каналізаційної систем по вулиці Кривій».

   Зрештою, і перше півріччя цього року роботи «Стрийводоканалу», незважаючи на складність ситуації загалом в країні, характеризується відсутністю заборгованості щодо сплати податків, виплати зарплати працівникам. І розрахунки за спожиту електроенергію проводяться вчасно, власними коштами.

   «Детально обстежено водопровідні мережі  першого та другого підйомів. Це дало змогу виявити їх аварійні ділянки, здійснити необхідні ремонтні роботи, що в свою чергу зумовило зменшення втрат у водопровідних магістральних трубопроводах.

   Сьогодні кількість робочих свердловин – 14. Ще дві в стані запуску. До речі, на початку 2021 року робочих свердловин було тільки вісім. А загалом є 26 свердловин. Для нормального режиму роботи на сьогодні достатньо саме тієї кількості, про яку зазначав. Зрозуміло, у випадку потреби задіюватимуться наступні. На даний момент встановлено дистанційне керування 10 свердловин. На частині з них ще й ультразвукові лічильники. Тривають роботи по впровадженню такої диспетчеризації насосних станцій (ВНС) першого та другого підйомів. Іншими словами, відбувається поступове осучаснення станцій. Для цього придбано два насосні агрегати СМ з електродвигуном 18,5 кВТ/год. та один агрегат 2СМ з електродвигуном 37 кВТ – для встановлення на КНС (каналізаційна насосна станція), насосний агрегат «Grundfus» та три насосні станції вертикального встановлення «Grundfus» для станцій третього підйому, а також затвор щитовий для головної КНС. На даний момент здійснюється монтаж цього обладнання. Вже встановлено насосний агрегат СМ та насосний агрегат «Grundfus». Ведуться аварійно-відновлювальні роботи на головній каналізаційно-насосній станції. Окрім того, придбано три глибинні насосні агрегати для встановлення на  водозаборі. Один з них вже встановлено».

Продовження

Опубліковано в категорії: Актуальна тема, Випуск 31-32, Різне | Залишити коментар

«ЕКОНОМІКА ПОВИННА РОЗВИВАТИСЯ ВЖЕ ЗАРАЗ»

   Свою справу Олексій Серов започаткував ще в 1991 році в Сімферополі, де жив з родиною. Все розпочалося із виготовлення скла для автомобілів, згодом додалося переобладнання  останніх на замовлення. Так виникло ТОВ «Цітіус С» (назва – один із визначальних слів олімпійського гасла). Були далекосяжні плани про бізнес європейського зразка, ентузіазм його власний та однодумців. Та події 2014 року, коли рф вторглася в Україну, змусили О. Серова перевести підприємство на безпечну територію поблизу Криму. Адже тоді ніхто й припустити не міг, що воєнні дії будуть тривалими в часі і згодом перейдуть в повномасштабні. Тоді вдалося вивезти обладнання для великогабаритного скла.

   Підприємство «Цітіус С» («Citius C») запрацювало в Мелітополі. Багатьом вже добре була знайома його «марка», якість роботи. З року в рік підприємство нарощувало свої потужності, пропонуючи відмінні спеціалізовані автомобілі. Основними напрямками його діяльності було виробництво автомобілів для банківської сфери – броньовані авто класу захисту ПЗСА-3 згідно із вимогами Нацбанку України, а також мобільних банківських офісів та відділень. Останні якраз активно використовувалися в східних регіонах країни аж до лютого цього року. Зрештою, на «Цітіусі С» фахівці створювали бронеавто на базі будь-якого автомобіля, здатного за технічними характеристиками витримувати додаткове навантаження. Причому застосовувалися власні розробки як у сфері виробництва броньованого скла, так і системи його електрообігріву. На замовлення Нацбанку України на підприємстві створювалися й великогабаритні броньовані авто для перевезення цінностей за власними запатентованими розробками щодо їх безпечності.

Продовження

Опубліковано в категорії: Випуск 31-32, Підприємництво, Різне | Залишити коментар

ЛІТО ТАБОРОВЕ

   «Весело! Захопливо! Цікаво!» – далеко не повний перелік епітетів, якими описують перебування в літньому виїзному парафіяльному таборі, організованому Катедральним храмом Успіння Пресвятої Богородиці, його учасники – діти віком від 12 до 16 років. Впродовж тижня майже 40 хлопців та дівчат мали можливість цікаво провести час, відпочити, здобути нові знання, долучитися до роздумів над духовними тематиками в оточенні однодумців, знайти нових друзів. Для всіх дітей без винятку табір став важливим осередком комунікації. Додайте сюди й те, що проводився він у мальовничій місцині Карпат – селі Гребенові.

   Кожен таборовий день розпочинався із обов’язкової руханки. Далі Свята Літургія, що відбувалася у великій альтанці на території табору. Опісля сніданку –  відкриття нового дня із виносом державного прапора та виконанням гімну України. Комендант табору, диякон Володимир Телішевський, інформував про завдання для команд, які належить виконати впродовж дня. Кожна із команд (а їх було три) виконувала їх самостійно, а допомагали чи радше консультували аніматори: Лідія Телішевська, Галина Найдух, Наталя Бабюк. Причому завдання були різноманітні, і виконувати їх потрібно було саме командно, що, зрозуміло, сприяло формуванню справжнього спільнотного духу. Відбувалися й щоденні катехитичні заняття, де діти знайомилися з біблійними постатями, роздумували над Таїнством Пресвятої Євхаристії, відкривали для себе різні важливі та цікаві теми, які їм доносили священики, семінаристи, аніматори. Все це слугувало отримання душевного спокою, гармонії із собою через спілкування з Богом. Цінним було і те, що впродовж таборових днів усі діти приступили до Святих Таїнств Сповіді та Євхаристії. Кожна із команд мала свої молитовники, визначеного кольору. Усе це доповнювалося цікавими майстер-класами (розмальовування футболок, «магнітиків» тощо), бансами, іграми, вікторинами, конкурсами. Кожна із команд отримувала за це відповідні бонуси, що сприяло атмосфері здорового змагання. У таборі можна було переглянути фільми, «відірватися» на дискотеках. А ввечері – спільна молитва, що закінчувалася «Іскрою любові»: усі учасники табору вишиковувалися в коло, бралися за руки і через потиски передавали один одному свою «іскру» доброти.

Продовження

Опубліковано в категорії: Випуск 31-32, Культура і духовність, Освіта | Залишити коментар